Author Archives: Кочарян Сурен

About Кочарян Сурен

співкоординатор Харківського ЄвроМайдану, член Правління ГО "Інформаційно-аналітичний центр Євро Харків", редактор інформаційно-аналітичного сайту euro.kharkiv.ua

Відеопоказ лекції Мирослава Мисли

2018-01-21

21 січня 2018 року о 16-00 Харківський обласний осередок ВГО “Сокіл” проводитиме відеопоказ лекції Мирослава Мисли на тему: “Українська революція 17 століття. Становлення української нації.”  Де: Чернишевська, 59.
Мирослав Мисла (Мисливець) – учасник Революції Гідності, доброволець, офіцер Збройних Сил України, член проводу ВГО “Сокіл. З 2014 року воював на Сході. Окрім того що приймав участь в боях, тримав ідеологічний фронт. Проводив лекції з історії недалеко від передової. Загинув 2 жовтня 2016 року під час однієї з вилазок на позиції ворога.
Ми запрошуємо всіх бажаючих переглянути відеоматеріал з лекцією про становлення та боротьбу української нації під проводом Богдана Хмельницького. Та вшанувати пам’ять героя московсько-української війни Мирослава Мислу.

Джерело: https://www.facebook.com/events/1625784980814267/

Майстер клас з прикрашання пряників, присвячений Дню Соборності України

26239831_1580580545343237_5828188449886114509_n

21 січня 2018 року харківське представництво ГО “Українська Жіноча Варта” запрошує сім’ї загиблих, волонтерів та родини військовослужбовців на безкоштовний майстер клас з прикрашання пряників, присвячений  Дню Соборності України.
Частина пряників буде відправлено нашим військовим у зону АТО а другу частину передамо у Кав’ярню “Куля” для підтримки хлопців , ветеранів АТО, які її відкрили.
Початок об 15:00, м. Холодна Гора. вул. Полтавський Шлях, 184.

Джерело: https://www.facebook.com/events/1962491660657595/

Громадська Організація «Українська Жіноча Варта» – створена в 2014 році і є неприбутковою громадською організацією , яка на умовах добровільності, самоврядування, гласності, законності, індивідуального і колективного членства, об’єднує Українських жінок на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, інформативних, правових, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Коляда від УАЛ Харків

26804451_1797176063634269_5233340030817292383_n

17 січня 2018 року о 19-00 харківській осередок Української Академії Лідерства запрошує Вас на Коляду. Студенти веселе різдвяне дійство з піснями-колядками, жартами та короткими виставами, тобто буде вертеп і багато-багато колядок. 
Ми покажемо Вам справжню Коляду! Хай різдвяний настрій приходить в Ваш дім!
Де: вул. Танкопія, 12 Б. 

Джерело: https://www.facebook.com/events/1932901480362457

УАЛ – інноваційна програма неакадемічної освіти для випускників середніх шкіл. Організатори ставлять перед собою амбітну мету: згуртувати молодих людей з високим потенціалом до лідерства і дати їм найкращу підготовку, інструменти для розвитку, глибоке розуміння власної національної ідентичності, бажання бути корисним своїй державі, усвідомлення та реалізацію своїх талантів.

Відкриття виставки “Військово-польовий АРТ»

FB_IMG_1516036298889

Запрошуємо всіх бажаючих на безкоштовні майстер-класи з різних видів народного мистецтва у рамках відкриття виставки «Військово-польовий АРТ» в Обласному організаційно-методичному центрі культури та мистецтва (вул. Пушкінська, 62)

18 січня о 16:00 – в Обласному організаційно-методичному центрі культури та мистецтва, в рамках культурно-мистецького проекту «Військово-польовий АРТ» відбудуться безкоштовно 4 майстер-класи з різних видів народного мистецтва для дітей, ветеранів АТО, членів їх сімей, незахищених верств населення та всіх бажаючих.

Майстер-класи: український орнамент – Алла Рукавіцина, янголи з текстилю – Оксана Крикунова, плетіння кручеників – Наталя Аннучіна, декупаж – Валентина Дунаєвська.

Вхід вільний! Обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтва по вул. Пушкінській, 62.

Джерело: https://www.facebook.com/events/144659986248483/?ti=cl

Зустріч Українського родинного клубу “Мовограй”

26168783_1943509915689521_914175220826693417_n
20 січня 2018 року о 11:00 запрошуємо родини із дітьми на нову зустріч Українського родинного клубу “Мовограй”, яка відбудеться в клубі “6 кут” (вул. Гіршмана 9/27).
Ти-ба! Пройшли свята і ви думаєте, що ми не зможемо вас чимось вже ошелешити ? А ми кажемо, що у нас в кишенях ще залишилось багато ідей! Ось і чергова зустріч з біологом, що розповість нам про ящірок і покаже цих дивовижних істот))) А ще будуть цікаві пальчикові ігри, будемо розсипати крупи, будемо рухатися і співати разом . Приєднуйтесь до нас, якщо у вас є бажання спілкуватися цікаво українською!
Український Харківський Родинний Розмовний Клуб “Мовограй” створений для родин із дітьми від 6 місяців до 6 років , що прагнуть розмовляти українською та розширювати україномовний простір . Ми граємось, розмовляємо, читаємо, співаємо , навчаємось та підтримуємо один одного. Ініціаторами зайнять виступають самі батьки.

TRAVEL TO UKRAINE (ПОДОРОЖ В УКРАЇНУ)

26195712_2025872587701845_580922881204777255_n

American sheriff Steven Thomas Struwe, who resigned, visited Ukraine and Russia in October 2017. He witnessed the realities of an ongoing Russian-Ukrainian war.

Американський шериф Стівен Томас Струве, який пішов у відставку, відвідав Україну та Росію у жовтні 2017 року та переконався особисто, що в Україні справжня російсько-українська війна.

 

Вертеп-фест 2018 у Харкові

cropped-novaya-shapka

Вертеп-фест – масштабна дводенна святкова феєрія, що захопить Харків у дні Старого Нового року, 13—14 січня. Майже 40 колективів з 18 областей України, від Карпат до Донбасу.  Дитячі й дорослі, музичні і драматичні, традиційні й сучасні – з персонажами із нашої з вами історії останніх років.  Парад учасників на головній вулиці міста, концерти та вертепи на декількох майданчиках, включаючи школи, лікарні і шпиталі. Відбудуться яскраві виступи вертепних театрів, колядників та щедрувальників зі всієї України. Глядачами фестивалю стануть тисячі харків’ян та гостей міста, які запрошені саме на ці свята партнерськими туристичними агенціями. З огляду на велику кількість локацій, ми очікуємо, що глядачами фестивалю стануть не менше 10 тисяч людей.  Організатор — БО «Благодійний фонд «Харків з тобою» за ініціативи НСОУ «Пласт» «Станиця Харків» за підтримки Харківської обласної державної адміністрації.

Основна програма фестивалю:

ВЕРТЕП-ПАРАД:
13 січня 13:00 – 13:30
яскраві колони пройдуть назустріч одна одній з майдану Свободи та майдану Конституції

ВИСТУПИ ВЕРТЕПІВ:
13 січня 14:00 – 19:00
14 січня 12:00 – 18:00
● Великий концерт перед ХнАТОБ ім. М. В. Лисенка
● Майданчик біля пам’ятника Т. Г. Шевченку (тільки 13 січня)
● Державні установи міста
● Торгово-розважальні центри й супермаркети

ФЕСТИВАЛЬ ЇЖІ Лукфест
13 та 14 січня впродовж концерту
Гарячі українські страви на майданчику поряд з ХнАТОБ ім. М. В. Лисенка

Сайт проекту: http://vertep.perlynyfest.info/

80-річчя Василя Стуса

hCnPbjOQMaU

6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині народився Василь Стус. Поет рідкісного таланту, який обрав долю борця. Із 47-ми років життя 13  провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті.

Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. “То був чоловік, який говорив і писав за будь-яких обставин ясно, як перед Богом, і платив за це життям”, – писав про нього Євген Сверстюк. Тому значення Василя Стуса більше, аніж талановитого поета, публіциста, перекладача й літературознавця. Він був і залишається “голосом сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності”.

Був наймолодшою четвертою  дитиною в родині. Коли хлопчику виповнився рік, батько поїхав на Донбас шукати роботу. Згодом до нього приїхала дружина з двома старшими дітьми, залишивши менших на бабусю. Коли Василю було три роки, батько перевіз до міста Сталіно (нині Донецьк) і його.

В роки Другої Світової родина залишилася в окупованому нацистами місті й жила у злиднях. Після війни отримали невелику земельну ділянку, на якій почали зводити будинок. Але ця справа просувалася надзвичайно тяжко, бо здоров’я батьків було підірване, а зарплатня мізерна.

Про 1946-47 роки Василь Стус згадуватиме:  «Коли мені було дев’ять літ, ми будували хату. І помирав тато – з голоду спухлий. А ми пхали тачку, місили глину, робили саман, виводили стіни. Голодний я був, як пес. Пам’ятаю коржі зі жмиху, які пекла мама…Пас чужу корову – за це мене годували. Я знав, що мама голодна – і не міг їсти сам, просив миску додому, аби поїсти з мамою разом».

«Рано навчився грати на гітарі, опанував шахи, завзято грав у футбол. За що б він не брався, все в нього виходило… Він наче відчував, що життя його коротке, марно часу не губив, завжди був у роботі», – згадувала про Стуса його сестра Марія.

Василь Стус добре вчився і закінчив школу із медаллю у 16 років. Одразу поїхав до Києва подавати документи на журналістику. Однак йому відмовили, бо виявився «занадто малим» за віком.

На факультет української філології педагогічного інституту у Сталіно його зарахували без вступних іспитів. Шкільна медаль давала таку пільгу. З другого курсу відбулося об’єднання філологічного та історичного факультетів, тож закінчив Василь Стус історико-філологічне відділення. Перед першим курсом влітку працював на залізниці, щоб заробити гроші на радіолу.

Був наймолодшим у академічній групі. Але швидко завоював авторитет серед однокурсників завдяки ерудованості та приязності.

Самотужки вивчив латину. Добре знав німецьку мову. Читав Гейне в оригіналі. В університеті на заняттях з німецької перекладав без словника. А відповідав завжди виключно українською.

Багато читав і більшість вільного часу проводив у бібліотеці. Згодом деякі викладачі почали давати йому твори раннього Павла Тичини, Максима Рильського та заборонених авторів Розстріляного відродження.

Любив відвідувати філармонію, намагався не пропускати театральні прем’єри.

1959-го року «Літературна газета» надрукувала перші вірші Василя Стуса, передмову до яких написав Андрій Малишко.

Після інституту служив у армії. Спочатку на Полтавщині, а згодом його перевели на Урал. Якось солдат направили на термінове розвантаження автівки, під час якого Стус через нещасний випадок втратив фалангу безіменного пальця на лівій руці. Після цього він не міг грати на гітарі.

З 1961-го року викладав українську мову в одній зі шкіл Горлівки.

Стусу пропонували вступити до партії, що допомогло б йому зробити кар’єру, стати директором школи. Але він відмовився і 1963-го року вступив до аспірантури Інституту літератури АН УРСР у Києві. Тут він познайомився із шістдесятниками Іваном Світличним, Михайлиною Коцюбинською та увійшов до Клубу творчої молоді.

4 вересня 1965-го року в Києві мала відбутися прем’єра фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Напередодні цієї події Україною прокотилася хвиля арештів творчої молоді. На показ прийшла столична інтелігенція, серед якої був Василь Стус. «Василь піднявся…крикнув, що всі, хто протестує проти арештів, встаньте. Кілька спочатку людей піднялися, потім більше, потім більше. Але не всі…», – так згадує той день Іван Дзюба. Наслідком стало виключення з аспірантури.
На похороні Алли Горської у грудні 1970-го Василь Стус сказав, що вбивство художниці замовила влада. Стус знав про присутність агентів КГБ під час поховання, які пильно стежили і фіксували усе, що відбувається.
Стус не міг миритися з політикою радянської влади щодо посилення ідеологічного тиску та репресій проти дисидентів. У 1968-му році він був одним із підписантів «Листа 139-ти», адресованого  Генсеку ЦК КПРС Леоніду Брежнєву та першому секретареві КПУ Миколі Підгорному. У листі українська інтелігенція вимагала припинити незаконні політичні арешти та утиски інакомислячих.

Василь Стус направляв відкриті листи до Спілки письменників та центральних партійних органів, в яких критикував тоталітарну радянську систему, спрямовану на порушення та знищення прав і свобод людини. Його поезії друкують у «Самвидаві» або за кордоном. Збірка «Зимові дерева» побачила світ у Брюсселі.  1979-го року увійшов до Української Гельсінської групи.

Двічі відбував покарання в таборах. У 1976-му році, відбуваючи перше покарання написав відмову від радянського громадянства: «…Бути радянським громадянином – значить бути рабом…».

Часто потрапляв до карцеру. Оголошував голодування на знак протесту проти жорстокого поводження з ув’язненими.

Після другого арешту адвокатом Василя Стуса було призначено Віктора Медведчука, який без згоди на те обвинуваченого на судовому засіданні визнав його «провину». Це зафіксовано в «Хронике текущих событий» (Самвидав, Москва. – 1980. – № 58).

Євген Сверстюк згадує: «Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, що він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою. І Василь відмовився від цього адвоката». Але цієї відмови суд не прийняв. Тоді Стуса засудили до 10 років примусових робіт і 5 років заслання.

12 жовтня 1980-го року академік Андрій Сахаров звернувся до учасників Мадридської наради для перевірки Гельсінських угод: «1980 рік в нашій країні ознаменувався багатьма несправедливими вироками.  Але навіть на цьому тлі вирок українському поетові Василю Стусу вражає своєю жорстокістю…життя людини безповоротно ламають, що стає платою за порядність, нонконформізм, за вірність своєму «я». Вирок Стусові – сором радянській репресивній системі…».

10 січня 1983-го року Василя Стуса покарано роком камери-одиночки зі зниженням норми харчування за те, що в «Самвидаві» вийшли його нотатки «З таборового зошита».  Табірні наглядачі знищили рукопис із 300 віршами. Наприкінці серпня 1985-го року Василя Стуса покарали карцером за те, що він, читаючи книгу в камері оперся рукою об нари. На знак протесту він оголосив сухе голодування, а в ніч з 3 на 4 вересня помер. Сталося це в таборі біля села Кучино Пермського краю. Дружині заборонили поховати Стуса в Україні. Лише після завершення терміну ув’язнення, у 1989-му році рідні змогли перевезти його прах на Батьківщину. Василь Стус став лауреатом Міжнародної літературної премії «Amnesty International».

Цитати

«На Донбасі читати українську мову в російській школі – одне недоумство. Одна усна заява батьків – і діти не будуть вивчати мови народу, який виростив цих батьків…Обов’язково – німецьку, французьку, англійську мови, крім рідної…. Я вважаю, що доля Донбасу – це майбутня доля України, коли будуть одні солов’їні співи. Як же можна миритися з тим особливим інтернаціоналізмом, який може призвести до згуби цілої духовної одиниці людства?  Адже нас – за 40 мільйонів…»                                                  (З листа Василя Стуса до Андрія Малишка)

 

Ти що казав? Що в зашморг затягнеш
Мене, моїх дітей, мою дружину,
Всіх націоналістів з України,
Фашист червоний, землю забереш
І на платформи – в болота сибірські,
Людські кістки – на добриво візьмеш?…

Нема кайданів, щоб твій дух здушили,
таких немає в світі гільйотин,
котрі б били душу, геть зболілу –
так, як за матір’ю боліє син….

Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді,
коли його творчість зливається з криком його нації.
Переставши бути собою, поет втрачає і себе самого.

Джерело: http://www.memory.gov.ua/news/80-rokiv-z-dnya-narodzhennya-vasilya-stusa 

Лекція «Степан Бандера – практик, теоретик, містик націоналістичного руху»

2018-01-01-bandera1 січня 2018 року вся Україна відзначила 109-ту річницю ідеолога та теоретика українського націоналізму першого голови Революційного Проводу ОУН, нашого Провідника Степана Бандери (1909-1959). 3 січня о 18-00 Національний Корпус Харків запрошує всіх бажаючих прослухати лекцію «Степан Бандера – практик, теоретик, містик націоналістичного руху», стати більш обізнаним та провести вільний час з користю для власного розвитку. Де: пл. Свободи, 8, офіс-201 (2-й поверх).
Національний Герой України Степан Андрійович Бандера народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів, на Прикарпатті. У 1928 року переїхав до Львова де поступив на агрономічний відділ Високої Політехнічної Школи. В студентські роки був учасником Пласту, вступив в ОУН.
У 1932-33 роках був заступником крайового проводу ОУН а в 33 році був призначений крайовим провідником ОУН і крайовим комендантом Української військової організації. Через політику “пацифікації” (умиротворення) українців ОУН починає проводити диверсії та вбивства польських чиновників. За організацію вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького був засуджений до по життєвого терміну. З початком Другої Світової Війни Степану Бандері вдається втекти з в’язниці. Через нерішучість керівників ОУН під час початку війни Степан Бандера оголошує недовіру керівництву ОУН і перебирає на себе управління ОУН.
Після початку радянсько-німецької війни Степан Бандера разом з Ярославом Стецьком за підтримки батальйону Нахтігаль 30 червня 1941 року у Львові проголошує Акт Відновлення Української Держави. У відповідь німці 5 липня 1941 року Степана Бандеру помістили під домашній арешт, а з початку 1942 року був відправлений у концтабір Заксенгаузен, де перебував по серпень 1944 року. У вересні 1944 року німці його звільнили і запропонували участь в керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії. Однак Бандера відхилив пропозицію і на співпрацю не погодився. Після Другої Світової Війни оселився у Мюнхені де керував закордонними частинами ОУН.
15 жовтня 1959 року у Мюнхені Степан Бандера був убитий радянським агентом Богданом Сташинським.

Джерела:
https://www.facebook.com/NKKharkiv/
https://www.facebook.com/Історія-Української-Нації-572088699568742/

 

Коли будуть вироки терористам?

2017-12-27

Завтра, 27 грудня, о 12:00 у Фрунзенському районному суді міста Харкова (бульвар Богдана Хмельницького, 32/38) відбудеться продовження слухання справи теракту, який  2015 року забрав життя у 4-х патріотів України. Маємо підозру, що адвокати намагатимуться протягти звичний сценарій з «поганим самопочуттям обвинуваченого», що ми й так спостерігаємо під час останніх судових засідань. Однак у справі сумнозвісного Юдаєва цей сценарій пройшов дуже успішно і увінчався втечею обвинуваченого за поребрик.

Судячи з останньої тенденції, в судах над сепаратистами, де не лише обвинувачених звільняють прямо в залі суду, а й вже засуджених (приклад Юрія Апухтіна), патріотична громадськість міста має серйозно поставитися до цієї проблеми. Вже далеко не є таємницею, що в українських тюрмах майже не лишилося осіб, що в 2014-у році займалися антидержавницькою діяльністю, натомість кількість патріотів активно збільшується. Антимайданівці вже відкрито ходять підтримувати в суди своїх.

На минуле судове засідання, перед перенесенням, прийшла значна кількість активістів, серед яких були і наші представники, представники ФРАЙКОР, «Десниці», АКР Справедливий Суд, Національний Корпус Харків та інші патріоти. Маємо надію, що завтра небайдужих стане ще більше.

Суди у справі сепаратистів відбуваються у Харкові щодня. Більшістю з них опікується адвокатське об’єднання “Тихоненков, Надоля, Шадрин и Соратники”, принаймні фігурує у всіх вищезгаданих судах. Стосовно Шадріна ми вже окремо писали допис і про ту авантюру, про яку випадково знайшли інформацію:
https://www.facebook.com/ps.kharkiv/posts/2005781019708760

Нагадуємо про майбутні засідання:
15.01.18 о 15:30 – судове засідання, в якому підозрюються антимайданівці Головачов Спартак, Калугін Валерій, Пігорєв Дмитро, Поліщук Сергій у вчиненні масових заворушень, зокрема в захопленні ХОДА у 2014 р. у Київському районному суді м. Харкова.
25.01.18 о 15:00 – суд у справі вандала, який пошкодив пам’ятний знак загиблим в теракті 22 лютого 2015 року у Фрунзенському районному суді (зал № 17).

Боротьба триває!

Джерело: https://www.facebook.com/ps.kharkiv/

Ha Nna:

Naha