Category Archives: Статьи

Освіта – це п’ята колона Кремля в Україні?

2018-06-07 Освіта – це п’ята колона Кремля в Україні?

Проблеми в національно-патріотичному вихованні дітей і молоді на п’ятому році гібридної агресії Російської Федерації проти України знову на порядку денному

Continue reading

Чого ми прагнемо?

2017-12-17-

Зараз йдуть важкі суперечки з приводу що робити. Люди кидають один в одного звинувачення. Є хто ділиться за Саакашвіли чи проти так наче це є головним. Як на мене головним тут має бути відстоювання не особистостей а ідей та правил нашого життя. Хоча і про особистостей не треба забувати, але при цьому не ділити людей на порохо та міхоботів. Це до добра точно не доведе.
Continue reading

Як церква впливає на події в України, а події на церкву?

2017-07-28
(фото Ирина Александрова)

В далекому 988 році Князь Володимир охрестився сам та хрестив Київ оголосивши християнство державною релігією.
Це був фактично європейскький геополітичний вибір напрямку розвитку держави.

День Хрещення Київської Русі—України — державна пам’ятна дата в Україні на честь Хрещення Русі, що відзначається щорічно 28 липня — у день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира.

Йшли сторіччя, країну рвали на частини між імперіями. Виник моськовський патріархат який підчинив собі Київ у церковному питанні, але не всі були з цим згодні, таким чином виникло декілька українських православних церков.

У процесі отримання Україною незалежності йшла боротьба за те щоб Українська Православна Церква не була незалежною від московського патріархату. Частина вірян та духовенства підтримала це, частина ні, так виникли дві великі церкви УПЦ КП та УПЦ МП яка в свою чергу має велику автономію від Москви. До цього можна по різному ставитись, але Москва намагається використовувати церкву як елемент впливу на вірян українців. Іноді їй це вдається, іноді ні. Це призводить до різних настроїв, часто дуже кардинально різних настроїв у самій УПЦ МП. Але наочно видно що з часом вплив Москви на УПЦ МП та вірян зменьшується, а українські настрої серед духовенства та прихожан ростуть.

Розв’язана Путіним війна проти України значно збільшила значимість УПЦ КП серед українців. Багато священників стали війсковими капеланами, у церквах збирається допомога захисникам України.
20451867_1553019254761425_4021239890678754161_o
За добу до цього був захід УПЦ МП учасниками якого були проросійські політики Добкін, Вілкул та інші. Серед них Новінський до речі сказав – “…Господь услышит молитву людей, но ее также должны услышать наши власти и сделать все для того, чтобы война закончилась как можно скорее, чтобы остановить этот братоубийственный конфликт». Тобто вони промовляють кремлівські брехні про події в Україні. Також вони намагаються використовувати для поширення ворожої до України кремлівської пропаганди УПЦ МП.
1501162449_994_deputaty-ot-oppozicionnogo-bloka-prinyali-uchastie-v-torzhestvax-po-sluchayu-prazdnovaniya-kreshheniya-rusi
Але часи змінюються і причому на користь Україні.

Все це відобразилося у промові Філарета:

Також цікавий репортаж:

Час плине, іде процес направлений на об’єднання православних церков у єдину помісну православну церков. Але не слід забувати що церкви живуть не роками а сторіччами, тому коли буде відомий результат наразі невідомо.

Цього року харків’яни прихожани УПЦ КП приймали участь у заходах по відзначенню Дня Хрещення Київської Русі.

Фотозвіти:

Нацбанк ввів нову купюру 1000 грн. з 01.04.2017 р.

2017-04-01
Після довгої підготовки та вивчення суспільної думки Національний банк України ввів нову купюру 1000 грн.
Слава Україні!

Активне обговорювання йде тут
З 1 квітня :) та доброго гумору і найкращого настрою!
(ця публікація жарт)
А як би насправді це була правда?
Цікаво було б подивитись на представників руського міру з цими купюрами.

ХАРКІВ, ВОКЗАЛ, ВОЛОНТЕРИ

16266213_1282167105182260_8503682887246948980_n

На головному залізничному вокзалі Харкова – Південному є відомий з 2014 року Південний пост. Волонтери, які допомагають діючим військовим. З 2014 року, 365 діб на рік, 24 години на добу вони знаходяться тут.
Це той самий випадок, коли “моя хата з краю “- тобто я свідомо і добровільно прикриваю цю ділянку, я відповідаю за неї, я крайній і забезпечую іншим можливість бути спокійними, перепочити, надійне плече.
Правий чудовий актор театру укрдрами і волонтер Південного посту Микола Іванович Мох : Волонтерський пост вокзалу- одна з візитівок нашого міста.
Бо саме він зустрічає і єднає воїнів з усієї України , які їдуть на Донбас, в шпиталь, на полігон, додому у відпустку.
І знають ,що у великому східняцькому мегаполісі вони вдома, хоча і в дорозі! Що тут є тепле і надійне, гостинне місце, де їх підтримують, де їм раді.
Воїни навіть дивуються : Ви все ще тут, вже три роки? Але девіз волонтерського посту : “Ви там – за нас. Ми тут – для вас !”. Тому дуже різні харків’яни, приблизно 50 людей, різні за фахом і за віком , чоловіки і жінки, зайняті і дуже зайняті за покликом серця поспішають на чергування.
До речі, волонтерські пункти на залізничних вокзалах в Україні є лише в 6 містах- Київ, Миколаїв, Харків, Запоріжжя,Одеса, Дніпро. Тому Харкову є , чим пишатись, без перебільшення.
Волонтери вокзалу дарують свій час, піклування, знання, тепло. Лишається одне- постійно потрібні гроші і продукти, щоб якісно мати можливість годувати і напувати воїнів. Цим завжди допомагають небайдужі харків’яни, наші Друзі. Окрім самих волонтерів.

Але місто складається з 1,5 мільйона мешканців. Сподіваюсь, свідомих, людяних і небайдужих. Які розуміють, що добро , яким ділишся будь яким чином, повертається до людини примноженим, робить людину Людиною.
Ми знаходимось на 3 поверсі готелю Експрес. Повсякчас, без перерви.  Будемо вдячні за гроші, каву,чай, мед, лимони .
Все, з чого можна зробити бутерброди. Другі страви, випічку, солодощі, консервацію. Смаколики, які можна з,їсти.
Одноразовий посуд і вологі серветки.

Засоби для гоління і душу- бо воїни мають змогу піти на вокзалі в душ.
Для вашої зручності номер картки Приват
5168 7573 1519 0894 Нотик О.

У нас фотографуються, заходять з діточками і собаками. Обіймаються. Затримуються :) Бо атмосфера тут причудова, домашня. Недарма нас полюбляють також всі патрулі і курсанти :)
Завжди будемо раді вам і вашій щирій допомозі !
Подовжуємо ланцюжок добра- це всім нам дуже потрібно !

ДРУЗІ- ХАРКІВ’ЯНИ І НЕ ТІЛЬКИ, ПРОШУ РЕПОСТ!

Світлана Потоцька

Фото – Oleg Labazanov‎, ЮЖНЫЙ ПОСТ (Харьков)

Харківський «Процес СВУ-СУМ» (до річниці масових арештів української інтелігенції й національно свідомої молоді)

slide-38

Минає 88 річниця масових арештів української інтелігенції й національносвідомої молоді, засуджених на так званому «Процесі СВУ-СУМ». Керівництво НКВСУ зобов’язалося заарештувати тисячі „ідеологічно і класоворожих елементів – активних і прихованих ворогів Радянської України. Справжнім подарунком для керівництва „Країни Рад” став і зініційований „Процес Спілки Визволення України-Спілки Української Молоді”(СВУ-СУМ). За задумом організаторів, на «процесі СВУ-СУМ» планувалося офіційно засудити кілька десятків найактивніших діячів за явну чи надуману причетність до антирадянського підпілля й одночасно, під прикриттям офіціозу репресувати десятки тисяч потенційних „ворогів народу” . На процесі «СВУ-СУМ», який проходив у березні 1930 року в Харківському оперному театрі (вул. Римарська, 21) всього було засуджено 45 діячів Спілки Визволення України і Спілки Української Молоді, з-поміж них були: 2 доктори (ВУАН), 15 професорів вищих шкіл, 2 студенти, 1 директор середньої школи, 10 учителів, 1 теолог і 1 священник УАПЦ, 3 письменники, 5 редакторів, 2 кооператори, 2 правники і 1 бібліотекар.

Серед засуджених — академік ВУАН С. Єфремов (Голова «СВУ»), В. Чехівський (керівний діяч УАПЦ, колишній прем’єр-міністр УНР), педагог В. Дурдуківський, історик Й. Гермайзе (професор КІНО), літературний критик і письменник А. Ніковський (колишній міністр закордонних справ УНР), письменниця Л. Старицька-Черняхівська та її чоловік О. Черняхівський (видатний учений гістолог, професор Київського Медичного Інституту), академік М. Слабченко (історик, професор ОІНО), педагог О. Гребенецький, філолог В. Ганцов, мовознавець Г. Голоскевич (науковий співробітник ВУАН), студент КІНО М. Павлушков основоположник СУМу.
Всі засуджені на «Процесі СВУ-СУМ» загинули під час політичних репресій 1937—38 у Соловецьких концентраційних таборах. Загалом показова справа справа „СВУ-СУМ” мала політичне завдання обґрунтувати переслідування опозиційно налаштованої української інтелігенції й підготувати ґрунт для подальших масових репресій над нею. „Процес СВУ-СУМ” став початком розгрому українського культурного процесу, що інтенсивно розвинувся в УРСР у 20-х-30-х роках ХХ ст.

За ініціативою Харківської крайової організації Спілки Української Молоді 7 березня 2004 року до 74 річчя „Процесу СВУ-СУМ” на фасаді Харківської обласної філармонії (колишній Харківський оперний театр, вул. Римарська, 21) була урочисто встановлена меморіальна дошка).

За задумом автора проекту – відомого харківського художника Валерія Бондаря, меморіальна дошка на вшанування репресованої української інтелігенції виготовлена з максимальною строгістю і простою в оформленні. Лаконічну композицію – пам’ятний текст на траурному тлі – підкреслює викарбувана з лівого боку дошки мальва: традиційний символ-оберіг невмирущості народного початку.

Напис на меморіальній дошці: „Пам’яті діячів Спілки Визволення України і Спілки Української Молоді – жертв судової розправи „Процес СВУ-СУМ”, що відбулася в будинку оперного театру навесні 1930 р. і стала початком доби масових репресій проти української інтелігенції”*. Нині харківська громадськість щороку вшановує пам’ять засудженої на «Процесі СВУ-СУМ» української інтелігенції.

Павло Клененко, Харків

*Нині, під час реконструкційних робіт у приміщенні Харківської обласної філармонії, меморіальна дошка діячам «СВУ-СУМ» знаходиться на збереженні.

Джерело: http://cym.org.ua/2017.02/harkivskyj-protses-svu-sum-do-richnytsi-masovyh-areshtiv-ukrayinskoyi-inteligentsiyi-j-natsionalno-svidomoyi-molodi/

Послание к россиянам из 1994 года

2017-01-12Для «Известий»: Украинский капкан для Российской империи

Перебирая старые архивы, я нашел рукописный черновик своей статьи, написанной в 1994 году. Тогда я как раз перестал быть помощником заместителя головы Верховной Рады В. Б. Гринева: уже состоялись новые выборы. Помню, что случайно и с заметным опозданием прочитал полемику в московской газете “Известия” между ее главным редактором Отто Лацисом и Владимиром Жириновским (Известия 23.4.1994: Жириновский В. “О собирательской роли России и молодых волках”; Лацис О. “Домотканый социализм с запашком портянок”). Поскольку писалась моя статья медленно, а официальный статус я утратил (и на тот момент вообще был сыт политикой), то никуда ее и не отправил. В то время ведь тоже во всю шел конфликт вокруг Крыма — и не только. Сейчас мне слишком противно вообще говорить о чем-либо с носителями “русской идеи”. Пусть говорят “грады”. Но это послание из прошлого для многих и сейчас покажется актуальным:
Continue reading