Category Archives: Герої України

Відзнака імені Героя Небесної Сотні Сергія Кемського

45219419_258480918203424_7942507798712025088_nВід 1 листопада  2018 року стартував Всеукраїнський конкурс наукових студентських робіт на тему Революції Гідності на здобуття Відзнаки імені Героя Небесної Сотні Сергія Кемського. Конкурс триватиме до 10 лютого 2019 року.

Сергій Кемський – політолог, журналіст, активіст Євромайдану. Народився 1981 року в Керчі, мешкав у місті Коростень Житомирської області. Здобув ступінь магістра політології на філософському факультеті Львівського університету імені І. Франка. Був співробітником Інституту політичних та економічних ризиків і перспектив, писав статті для “Української правди”, газети “День” та інших видань. Виступав за  впровадження системи прямої демократії, кооперативний рух, шукав найефективніші механізми взаємодопомоги у суспільстві, контролю за політиками та боротьби з корупцією; громадський активіст, учасник кампанії “Проти міліцейського свавілля”.
На честь Сергія Кемського, Героя України,  Героя Небесної Сотні, історика, політолога, журналіста  Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності та Громадська організація «Родина Героїв Небесної Сотні», за сприяння Українського інституту національної пам’яті, в рамках реалізації проекту «Відзнака імені Сергія Кемського», оголошують конкурс наукових робіт на тему Революції Гідності, дослідження її історії, особливостей, здобутків, значення та впливу на різні сфери політичного, суспільного та культурного життя. До участі у конкурсі запрошуються студенти вищих навчальних закладів усіх спеціальностей.
Відзнака засновується у рамках проекту «Відзнаки Героїв Небесної Сотні», підтриманого доброчинцями під час кампанії на Спільнокошті, на платформі «Велика ідея» та Міжнародним фондом «Відродження». Конкурс відеоробіт у 2018 році проводиться за підтримки 162 доброчинців з України та світу.

Мета конкурсу:

  • активізувати наукові дослідження різних аспектів Революції Гідності;
  • сприяти критичному переосмисленню новітньої  історії України;
  • популяризувати уроки, досвід та цінності Майдану;
  • стимулювати і підтримувати талановиту молодь, залучати її до вивчення та дослідження Революції Гідності.

Завдання:

  • залучити до конкурсу студентів різного фаху з усіх регіонів України;
  • збільшити кількість спеціалізованих наукових досліджень, присвячених Революції Гідності;
  • за результатами отриманих матеріалів видати тематичний  збірник наукових праць;
  • поширювати набуті знання в експозиційних і освітніх програмах Музею Революції Гідності.

Теми конкурсних робіт:

  • соціальний, політичний, політологічний, ідеологічний, культурологічний, мистецтвознавчий, етнологічний, музеологічний, релігійний, філософський аспекти Революції Гідності;
  • соціологія та історія Революції Гідності;
  • Революція Гідності у контексті міжнародної політики;
  • регіональні особливості протестів Революції Гідності;
  • дослідження ініціатив і громадського досвіду Майдану;
  • повсякденне життя та побут Майдану;
  • пропагування та інформаційна політика протестного руху;
  • мистецтво та творчість Майдану;
  • Революція Гідності в контексті протестних рухів світу;
  • дослідження персоналій Героїв Небесної Сотні, поранених, активістів і волонтерів Майдану;
  • політика пам’яті і комеморативні практики Майдану;
  • інше.

Етапи конкурсу:

Конкурс відбувається у два етапи: попередній відбір за заявками і сам конкурс.

Перший етап: Учасники мають до 20 листопада подати заявку на конкурс: тема дослідження, анотація, інформація про автора.

1 грудня журі після оцінки заявок і погодження теми надсилає запрошення для участі у другому етапі.

Другий етап: Роботи приймаються до 10 лютого 2019 року включно.

Оголошення переможців конкурсу – 24 лютого.

Джерелоhttp://heavenly-hundred.org.ua/projects/vidznaka-imeni-serhiia-kemskoho/

ПОЛОЖЕННЯ про Відзнаку імені Героя Небесної Сотні Сергія Кемського

Прощання з Божковим Олексійом Романовичем

2018-10-31- Божков Олексій Романович
31.10.2018 року прощаємося з Божковим Олексійом Романовичем.
29.10.2018 р. в ночі від інсульту він помер у віці 61 рік у лікарні.
Захищав країну від Рашистів – окупантів з 13.07.2014 року по 11.12.2017 роки. Звільнений з лав ЗСУ за віком. Але все одно не полишав надії підписати контракт.
Continue reading

Родина загиблого Героя Олександра Радченка отримала адресну допомогу від українських дітей Канади

12.07.2018

Як повідомляє на своїй сторінці в FB відома харківська волонтерка Ольга Ісакова, родина загиблого Героя, учасника сучасної російсько-української війни Олександра Миколайовича Радченка отримала адресну допомогу – подарунки від українських дітей Канади.
“Маленький Богдан в захваті від музичних годинників! А Маша дуже радіє новим платтям, браслетам та іграшкам. Поруч з портретом тата дівчинка згадує, як він її возив на море …”
Щиро дякуємо української громаді Торонто, Fourth Wave Canada за вашу небайдужість і підтримку наших сімей!!!
Ланцюжок добра триває!!!

Ольга Ісакова - канадська допомога

Олександр Радченко - боєць  92-ої окремої механізованої бригади. Загинув 20 червня 2017 р. під час несення служби в районі села Новомихайлівка, Мар’їнський район, Донецька область. Залишилися дружина та двоє дітей.
Герої не вмирають!

Міжнародна організація українських громад «Четверта хвиля» є добровільною неприбутковою культурно-освітньою неурядовою громадською організацією, що представляє інтереси новоприбулих та складається з представників нової хвилі еміграції українців. Офіційно створена та зареєстрована 6 лютого 2004 року.
У серпні 2008 р., на IX Світовому Конгресі українців у Києві, було прийнято рішення прийняти нашу організацію до складу Світового Конгресу Українців (СКУ) – міжнародної координаційної надбудови українських громад у діаспорі.

Організація ставить собі за мету:

  • підтримувати єдність української громади в Канаді та сприяти її зміцненню і розбудові;
  • розвивати та популяризувати українські національні надбання, у тому числі й культуру та мову, як складові елементи канадського багатокультурного середовища;
  • сприяти утвердженню України як незалежної демократичної держави;
  • підтримувати зв’язок з українцями в Україні та сприяти взаємообміну досягненнями українців Канади і України в площині культури, науки, освіти, бізнесу тощо;
  • надавати соціальну підтримку потребуючим категоріям українців в Україні;
  • допомагати та надавати інформаційно-координаційну підтримку членам організації по їх адаптації в Канаді;
  • діяти згідно з принципами “Свій, до свого, по своє” або “Добробут усіх через участь кожного”.

Міжнародна організація українських громад «Четверта хвиля» співпрацює з СКУ та громадськими організаціями, урядовими структурами, освітніми закладами в Канаді та Україні. Вона самостійно та у співпраці з іншими організаціями проводить різні акції та громадські заходи, у тому числі й з Конгресом Українців Канади, відділ Торонто, членом якого вона є на місцевому рівні. Це і вшанування жертв Голодомору, й вшанування героїв УПА, і святкування Дня незалежності України, і багато інших подій, що відбуваються в українській громаді.

 

В бою під Горлівкою загинув колишній футболіст Харкова та донецького Металурга Андрій Маслов

FB_IMG_152708116813321 травня 2018 року в ООС в бою в місцевості Чигарі, що знаходиться на південній околиці звільненого селища Південне в Донецькій області, загинув Андрій Маслов, позивний “Футболіст”. Про це повідомила волонтер Юлія Толмачева в своєму Фейсбук.

Такий позивний він отримав через своє захоплення футболом та футбольну кар’єру, яка була у бійця в минулому. Протягом своєї кар’єри виступав за Металург-2 Донецьк, Харків-2, Гірник-Спорт, Олком. На професійному рівні провів 74 матчі та забив 2 голи.

Вічна пам’ять Героям! Герої не вмирають!

Джерелоhttps://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1904776202889225&id=210377838995745

Пам’яті Ігоря Толмачова

Ігор Толмачов

10 травня День народження Ігоря Толмачова
12-13 травня 2018 змагання за Кубок пам’яті Ігоря Толмачова


10 травня 2018 р. виповнюється 56 років Ігорю Толмачову, нашому товаришу, який загинув 22 лютого 2015 року від вибуху поряд з Палацем Спорту.
Continue reading

Відкриття пам’ятника Мирославу Мислі – Герою російсько-української війни, активному учаснику Революції Гідності

30763014_1880425775341306_6966983866903093568_n

21 квітня 2018 року в Києві відкрили пам’ятник Герою російсько-української війни, активному учаснику Революції Гідності Мирославу Мислі, чиє життя безпосередньо було пов’язане з нашим містом. Він закінчив історичний факультет  Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна та брав активну участь у громадсько-політичному житті: член Харківської міської організації ВО “Свобода”, член Проводу ВГО “Сокіл”. На захід з’їхались представники різних патріотичних організацій з усіх куточків України.

ВГО “Сокіл”:

31087208_1239744852827034_4460561473611665253_n
Під час урочистої частини виступили очільник ВО “Свобода” Олег Тягнибок, голова “Легіону Свободи”, командир ОДЧ Карпатська Січ” Олег Куцин, керманич міста Києва Віталій Кличко, народний депутат України Андрій Іллєнко, депутат Київради Володимир Назаренко та керівник ВГО “Сокіл” Юрій Чорнота.
“Мирослав Мисла, насправді, був мрійником. Він мріяв про Велику Україну для українців, Мисливець наслідував заповіді Бандери. Він гартував себе до борні і він її знайшов. Він пішов не лише достойною смертю, він пішов справжнім воїном, знайшов гідну смерть для чоловіка.” – наголосив заступник командира ОЗШР ” Карпатська Січ” Юрій Чорнота. Після урочистих промов побратими, котрі були з другом “Мисливцем” в останньому бою, урочисто відкрили пам’ятник. Також бійці “Карпатської Січі” започаткували традицію вручення бойових відзнак саме в сквері Мирослава Мисли. Після урочистостей відбувся концерт на честь Мирослава. Відкрили його друг “Залізняк” та друг “Перецвіт”. Також дякуємо за участь гуртам “Сокира Перуна”, “Гайдамаки” та лідер рок-гурту “Широкой лан” Святослав Бойко.

:

Мирослав Мисла говорив, що історики повинні не лише писати, але й творити історію. Саме тому єдиний син у матері став добровольцем окремого батальйону «Карпатська Січ», офіцером, командиром чоти 8-ої роти 3-го механізованого батальйону 93-ої бригади Збройних сил України. Загинув 2 жовтня 2016 року у бойовому зіткненні з супротивником поблизу селища Кримське на Луганщині. Під час виконання бойового завдання Мисла встиг знищити чотирьох проросійських найманців і прикрити, відступаючи, своїх бійців. Назавжди 24 річний Мирослав Мисла в цивільному житті по закінченні Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна мав фах викладача історії та суспільно-політичних наук, і мріяв вчити дітей історії. Правда життя: у Києві в суботу, 21 квітня, діти разом з дорослими несли квіти на відкриття пам’ятника воїну-історику, бійцю з позивним «Мисливець», Мирославу Мислі. Про це представники АКЛ НАУ, майбутні ліцеїсти дізналися під час урочистостей з нагоди відкриття пам’ятника Воїну.

Галина Куц:
Мирославу Мислі – воїну, що загинув у бою за Україну, відкрили пам’ятник у Києві. Мирослав загинув на фронті російсько-української війни 2 жовтня 2016 р.
Він жив та навчався у Харкові, мріяв стати істориком.
Дуже шкода, що в Харкові пам’ять Мирослава не увіковічнена…
Вічна тобі пам’ять, ясноокий хлопчику!..

Олег Тягнибок:

31056901_1672027296178864_6680001550090282257_n (1)
“Сьогодні в Києві відкрили пам’ятник Побратиму Мирославу Мислі. Молодший лейтенант, командир взводу у складі 93 бригади. Член Харківської міської організації ВО “Свобода”. Член Проводу ВГО “Сокіл”. Загинув 2 жовтня 2016 року поблизу селища Кримське на Луганщині в бою з російськими військами.

Мирослав народився 4 липня 1992 року, на Іршавщині Закарпатської області. Здобував вищу історичну освіту в Харкові, де і долучився ВО “Свобода” та ВГО “Сокіл”.

Брав участь у Революції Гідності. Побратими згадують славний епізод за його участи – Мирослав ініціював встановлення червоно-чорного прапору боротьби біля будівлі Кабміну у листопаді 2013 року – аби засвідчити неминучість перемоги націоналістів у Революції Гідності, що тільки набирала обертів. Навколо був беркут із дубцями та сльозогінним газом та безліч істот, що називали Мирослава із побратимами “провокаторами”. Тим не менш, хлопець видерся на холодну щоглу і почепив прапор. Таким він запам’ятався найперше – ідеалістом, що власноруч втілює свої ідеї й не зважає на всі перешкоди.

Під час Революції Гідності був кореспондентом та ведучим цілодобового мовлення на Радіо “Голос Свободи”. Під час своєї журналістської роботи зазнав нападу силовиків.
З початком формування Батальйону “Січ” приєднався до батальйону у складі першої десятки добровольців. Попри всі наміри керівництва усунути Мирослава від служби на фронті (оскільки він був єдиною дитиною у матері) – вирушив на фронт.

Однак просто перебувати в “зоні АТО” 21-річному юнакові було замало. Він прагнув потрапити у найгарячіші точки фронту. Відтак Мирослав звільняється з “Січі” та пристає до Окремої добровольчої чоти “Карпатська Січ”. У польовому відео розповідає про свій шлях воїна. “Карпатська Січ” без жодних статусів і гарантій підсилює позиції “Дніпра-1″ та 93 бригади у найскладніших ділянках селища Піски перед Донецьким летовищем. “З “Мисливцем” ми знову зустрілися на “Чорногорі”. Це була весела позиція, яка прикривала правий кут Пісків й звідки хлопці діставали з АГСа всюди, де можна було дістати. Там ніколи не було сумно”, – розповідає боєць “Легіону Свободи” сокілець “Чорнота”
У травні 2015-го Мирослав знову став серед перших “засновників” підрозділу. Цього разу – йдеться про легалізацію “Карпатської Січі” у складі 93 окремої механізованої бригади.

Як один з ідеологів підрозділу, виконує надзвичайно важливу роботу: проводить ідеологічні лекції серед бійців “Карпатської Січі”, серед вояків ЗСУ, серед партіотичної та націоналістичної молоді на мирній території. На ранковому шикуванні та під час прийняття присяги саме Мирослав зачитує “Молитву українського націоналіста”.
“Його ідеологічна робота була дуже важливою. Мирослав сам визначав теми лекцій та готував їх. Та ніколи не прибігав до сухої викладки матеріалу, а подавав його із серцем та емоцією. Це величезне вміння – зацікавити солдата, який знаходиться у постійній напрузі, вічно втомлені від хронічного недосипання. “Мисливець” розумів, що потрібно вести не лише фізичний і тактичний вишкіл, але й працювати над системним усвідомленням націоналістичної ідеї серед вояків. Цей напрямок роботи Мирослав “тягнув” одноосібно і робив це якнайкраще”, – розповідає “Чорнота”.

У червні-липні 2015, отримавши перелом руки Мирослав тимчасово усувається від виконання бойових завдань, але під час видужування не відсиджується вдома, а присвячує весь свій час ідейному вихованню новобранців “Карпатської Січі” та роботі прес-служби підрозділу.

“Друг “Мисливець” – це людина-джерело, він міг підзарядити бійця, якщо його моральні сили були вичерпані. Ідея нації для нього була понад усе. Мав величезне бажання максимально залучити людей у націоналістичний рух, щоби зробити його потужнішим. Жартував, що є священиком соціального націоналізму.

Мирослав не був поверховою людиною, глибоко вивчав теми, що його цікавили. Міг досхочу говорити і про воєнну стратегію, і розповісти в деталях про всі праві рухи Європи, і провести майстер-клас із ножового бою чи з володіння будь-яким видом зброї, що є в арсеналі підрозділу.

Мирослав – це людина з плакату. Людина-взірець. Серйозний, заворожуючий, цілеспрямований, без краплі фальшу.

Він в усякій ситуації міг відшукати щось для себе найкраще. Неможливо уявити, щоби він заливався, “яка в армії діра і за кого ми тут воюємо” – він зустрічає проблему й намагається з нею впоратися, а не впасти на підступах. Його очі – постійно горять, він завжди запалений ідеєю”, – говорить депутат Хмельницької обласної ради від ВО “Свобода”, вояк РУВ Віктор Бурлик.

Далі Мирослав проходить разом з підрозділом позиційні бої в районі Донецького аеропорту. Восени 2015 призначається на посаду командира відділення у складі 3 штурмового взводу. Керує сокольською чотою, до складу якої входять наймолодші учасники російсько-української війни. За спритність та безстрашність (хлопці несли чергування уздовж злітної смуги ДАП) їх прозивають “бобрами”, а їхню казарму – “хатою бобрів”. Кажуть, ця оселя була розмальована усіма можливими націоналістичними символами світу.

Влітку 2016 року вояк проходить 3-місячні офіцерський курс підготовки в Академії сухопутних військ імені Сагайдачного. Отримує звання молодшого лейтенанта. Повернувшись у підрозділ, отримує посаду командира взводу у складі 8 штурмової роти. Його підрозділ – завжди один із кращих, всі бойові завдання виконує без зауважень, серед особового складу авторитет беззаперечний.

“Мирослав на війні – втілення ідеально українського солдата, чіткого й скупого у висловах, спокійного, дисциплінованого, охайного, чисто виголеного, без потреби підсилювати героїзм (чи розбавляти) алкоголем. На фронті він ставав абсолютним воїном, постійно прагнув на передок, хоча його намагалися відгородити від ризику. Зовсім інша людина – в цивільному житті: веселий, захоплений хлопчина, з купою ідей, невловимий у мандрах. Мирослав Мисла у свої 24 роки – цілісна особистість із ясними очима, людина без шуму навколо, без зайвих частин, які хотілося би втяти”, – характеризує Героя заступник Голови ВО “Свобода” з воєнних питань, учасник РУВ Юрій Сиротюк.

Кожен свій приїзд у відпустку чи у відрядження до “цивільного” світу Мирослав використовував для поповнення своєї бібліотеки, брав участь у наукових конференціях, ідеологічних лекторіях, зустрічах у школах. Так само, будучи на фронті, охоче відгукувався на пропозиції взяти участь у націоналістичних раптівках – чи то на підтримку політв’язнів, чи то задля популяризації Шевченкових ідей. Так під час #ShevchenkoPoetryChallenge бачимо Мирослава у Пісках – без захисного екіпірувавсяння, зате із Тарасовим словом на вустах (тут: youtu.be).

Вірив, що після війни візьметься до викладацької роботи та повернеться до журналістської практики на Радіо “Голос Свободи”. Разом із побратимами працював дискутував над концепцією розвитку “Соколу”, побудови України на засадах національної та соціальної справедливості.

Та 2 жовтня 2016 року ворожа міна обірвала життя Мирослава. У журбі залишилася самотня мати та вся націоналістична спільнота, яка хоч колись мала щастя бути в променях Мирославової уваги.

Поховано воїна у селі Волохів Яр 4 жовтня 2016 року.

Посмертно Мирослава нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

На його честь названо музичний фестиваль “Голосіївська Криївка” імені Мирослава Мисли, на масових заходах, де беруть участь свободівці та сокільці обов’язково присутній банер із фото Мирослава та підписом “В строю”. Перед початком заходів націоналісти вмикають Молитву, яку зачитує Мирослав, аби дух його завжди супроводжував у боротьбі.

Правий Сектор:

21 квітня 2018 року в Києві був відкритий пам’ятник загиблому бійцю та націоналісту Мирославу Мислі. Сквер, у якому розташований пам’ятник, тепер також носитиме його ім’я.
Мирослав Мисла – активний учасник Майдану, боєць, польовий журналіст радіо «Голос Свободи». З перших днів російсько-української війни перебував на фронті, спочатку – у складі батальйону «Січ», згодом вступив до лав добровольчої чоти «Закарпатська Січ». Пройшов бої за Донецький аеропорт та в с. Піски. Помер на Луганщині при безпосередньому контакті з ворогом, отримавши смертельне поранення.
Вшанувати пам’ять Героя прийшли Андрій Тарасенко, лідер політичної партії «Правий сектор», Олег Тягнибок лідер партії «Свобода» та лідери громадських організації.
Сучасній молоді є ким пишатися, на кого орієнтуватися, кого наслідувати, – сказав про Мирослава Андрій Тарасенко під час своєї промови.

 

 Фотоальбом: Відкриття пам’ятника Мирославові Мислі в Києві

Відео ВО “Свобода: 

Відео censor.online: 

 

Відео Володимир Кошовенко: 

 

 

ЮВІЛЕЙНИЙ ВЕЧІР АНАТОЛІЯ ЗДОРОВОГО

24301216_1480038072104101_8002277212446389039_nЦієї суботи (7.04.2018) о 12:00 у малій залі ХНАТОБ ім. Лисенка відбудеться ювілейний вечір Анатолія Здорового, присвячений його 80-літтю.

Те, що Анатолій Кузьмович дожив до такої солідної дати і зберіг бадьорість духу — само по собі є подвигом. Але в нього є й інші беззаперечні заслуги, які варті поваги. Він – відомий дисидент і борець за права Людини, учасник Руху Опору 1960-1970-х років в Україні, багаторічний політв’язень СССР, досі залишається активним громадським діячем і, звичайно ж, великим патріотом України.
Отож, у всіх, хто знає і поважає А.К. Здорового буде гарна нагода ще раз привітати його з ювілеєм та побажати доброго здоров’я. Ну, і послухати виступи найкращих мистецьких колективів Харкова:

1) театру народної пісні та музики «Обереги» під керівництвом Заслуженого діяча мистецтв України Юрія Алжнєва;
2) Академічного хору ім. В’ячеслава Палкіна, художній керівник Андрій Сиротенко;
3) Виконавців, артистів Харківської філармонії, університету мистецтв ім. І.Котляревського, зокрема: лауреатів Міжнародних конкурсів Ольгу Барську («Золотий голос України», сопрано); Людмилу Кабанець (сопрано); Андрія Кравцова (тенор); Юхима Мірошниченка (баритон) та інших майстрів.

У програмі також звучатимуть патріотичні, ліричні, стрілецькі, козацькі пісні та авторські твори Ювіляра.

Провідний концертмейстер – Заслужений діяч мистецтв Польської Республіки Світлана Проненко.
Режиссер – Заслужений діяч мистецтв України Олександр Савенко.
Ведучий – письменник Заслужений працівник культури України Віктор Бойко.

Вхід вільний. Вихід теж.

Джерело: Віктор Козоріз: Ювілейний вечір Анатолія Здорового

Прощання з Андрієм Бутильським (27.02.2018)

2018-02-27-Прощання з Андрієм Бутильським

Андрій Бутильський. Його доля – путь ВОЇНА.

“Айдар”, 92 бригада, “Грузинський легіон”, 54 бригада
Андрій Бутильський – позивной- “Щелкун” – загинув у п’ятницю 23.02.2018 року. Снайпер нещодавно, 7 січня 1969 року зустрів свої 49 років.
Continue reading

Показ документальної кінокартини «Герой України Євген Котляр»

28175910_2107459432806764_2094446477_n

19 лютого о 18.30 в медіа-центрі Kharkiv Today (Мироносицька, 8) відбудеться показ документальної кінокартини «Герой України Євген Котляр», відзнятої громадською організацією «Зелений Фронт» в пам’ять про її активіста, одного з найактивніших членів-екологістів. Після показу фільму — зустріч з авторами фільму та друзями Євгена Котляра, спогади про цю видатну, і, разом з тим, дуже скромну людину.

Чотири роки тому карателі Януковича обірвали життя нашого «зеленого брата», людини неабиякої вдачі, доброго друга, небайдужого до природи активіста, екологіста, і просто гарного хлопця Євгена Котляра. Чотири роки Євгена нема серед нас, і, мабуть, усі ми, його друзі, здригаємось мимоволі, почувши його живе для нас ім’я у назві однієї з харківських вулиць, побачивши його рідне для нас обличчя на меморіалах, присвячених «Небесній Сотні». Час не вилікував той біль, який ми всі відчули, дізнавшись про те, що Євгена більше нема. Ми, «Зелений Фронт», у 2015 році зробили фільм, щоб зберегти пам’ять про нашого друга, товариша та однодумця. Ми зробили його без копійки чийсь допомоги, без використання будь-якого фінансування, окрім власного бажання і власної віри у важливість нашої справи. Ми зробили цей фільм, використовуючи записи не тільки з архіву нашої організації, але й з багатьох телеканалів Харківщини та України, і жодного разу ми не почули відмови в отриманні архівних записів чи доступу до них, отже, ми відчували підтримку журналістської спільноти на всіх етапах роботи над фільмом.

Ця картина — не просто розслідування про життя героя Небесної Сотні. Це — наша жалоба по ньому, наші роздуми про те, яку людину ми втратили. Ми запрошуємо на показ картини усіх бажаючих, усіх, хто знав Євгена Котляра або хоче дізнатися про цього Героя більше.  Автори фільму: Ігор Гуденко, Олег Перегон, сценарій — Олег Перегон, зйомка — Ігор Гуденко, Володимир Чистилін, Дмитро Коновалов.

Подія: https://www.facebook.com/events/446951962387138/Детальніше: http://www.zfront.org/film_19_02/