Чому адепти ідеології Русского міра бояться Степана Бандеру?

1 січня 2021 року виповнюється 112 річниця з дня народження Степана Андрійовича Бандери.

Незважаючи на те, що Степена Бандери немає вже більше ніж півстоліття (вбитий агентом КДБ за наказом голови КДБ СРСР Олександра Шелепіна і 1-го секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова), адепти ідеології Русского міра так і не можуть заспокоїтись від постаті Степана Бандери. Здавалось би такий собі невеличкий, вже мертвий, а скільки лютої ненависті у цих ліц православно-русскаязичной національності.

На той час з Русскім міром у формі більшовизму на теренах України українці зі зброєю в руках боролись під проводом Роман Шухевича, Ярослава Стецька,  Миколи Лебідя,  Андрія Мельника, Тараса Бульби-Боровця та та багатьох інших. Вони своїми діями надавали спротив окупантам і реально ліквідовували окупантів. Здавалось, що якраз ці імена повинні були б наводиди страх і викликати лють у ліц православно-русскаязичной національності, адептів ідеології Русскаого міра, проте, муляє їм, чомусь, один Степан Бандера.

Що ж такого наробив Степан Бандера адептам ідеології Русскаого міра, що його і зараз так страхаються ліца православно-русскаязичной національності?

Всю біографію Степана Бандери наводити немає сенсу. Хто хоче, той знайде в соцмережах всю інформацію. Відмітити слід лише те, що в Радянській Україні Степан Андрійович фактично не проживав, а свою політичну боротьбу за визволення України вів за межами України.

Вікі дає наступну інформацію: «Напередодні німецько-радянської війни Бандера ініціює створення в Кракові Українського Національного Комітету для консолідації українських політичних сил до боротьби за державність.

Рішенням Проводу Організації 30 червня 1941 р. проголошено відновлення Української Держави у Львові. Ця подія стала спробою «поставити перед фактом» керівництво Третього Рейху та змусити визнати українську боротьбу. Проте Гітлер доручив своїй поліції негайно зліквідувати цю «змову українських самостійників». Як наслідок — гітлерівці заарештували Бандеру після акту проголошення віднови Української Держави — 5 липня 1941. Якийсь час Провідник перебував у берлінській поліційній тюрмі на Принцреґентен-штрассе. У січні 1942 року разом з кількома соратниками з ОУНР потрапив до «Целленбау» — відокремленого бараку («бункеру») в концтаборі «Заксенгавзен», відомого місця утримування найбільш важливих в’язнів Райху та кращими умовами ув’язнення у порівнянні з умовами концтабору.[27][28][29]»

Слід також відмітити, що провід Степана Бандери виступав проти створення СС „Галичина”, сам Степан Бандера не мав жодного відношення до Волинської трагедії, яка стала результатом взаємного протистоянння поляків з українцями. Проте пропаганда ідеологів Русского Міра з неймовірною люттю приписувала всі ці „гріхи” саме Степану Бандері.

Саме така оця лють ліц православно-русскаязичних і викликала особистий інтерес саме до Степана Бандери. При прочитання тепер вже доступних до широкого загалу теоретичних праць Степана Бандери, відповідь знайшлась в його роботі «Перспективи Української Революції», де останній викладає основні принципи ідеології українського націоналізму (цитується мовою оригіналу):

„Наші правди є діяметрально протилежні до духу й суті московського большевизму, в якому є зібрані, повторені й доведені до рафінованої системи вияви найчорнішої реакції й падіння з цілої історії людства, з негативним застосуванням присвоєних большевизмом чужих здобутків матеріяльного і технічного поступу.

Наша ідея волі, самобутности та свобідного розвитку народів є протиставна большевицькому поневоленню, нівелюванню і винищуванню цілих народів. Ідея гідности й пошанування людини, її вільного розвитку, власної ініціятиви, творчого та достойного самовключення в гармонійний уклад збірного національного і суспільного життя є діяметрально протилежна до большевицької тиранії, уярмлення і визискування людини, топтання її гідности, нівечення свободи.

Наша ідея соціяльної справедливости — протиставна большевицькому фальшивому зловживанню соціяльними гаслами для обдурювання мас чужих народів і прикривання найреакційнішого соціяльного гноблення в цілому СССР.

Наша ідея рівности та братерства всіх людей в народі — протиставна до большевицької клясової теорії та до їхньої практики, яка перетворює народні маси в невільників і жебраків з одного боку, а з другого — дає необмежене панування і сваволю панівній кліці комуністичної партії.

Наша ідея позитивної, творчої ролі держави, яка має обороняти, організувати і сприяти вільному життю і розвиткові культурного поступу та господарського добробуту народу й людини, є протиставна большевицькій системі гноблення, визиску і нівечення людини та народніх мас державою, одним великим концентраційним табором.

Ідея спрямування діяльности та зусилля держави й організованої в ній народньої спільноти на творення, закінчення і помноження позитивних вартостей, які збагачують і підносять рівень життя народу та одиниці в усіх царинах, помножують їхній творчий вклад у скарбницю вселюдського поступу й культури — протиставна порожньому большевицькому імперіялізмові, який з безглуздої жадоби панування над цілим світом з усього хоче робити тільки знаряддя свого насильства і загарбництва.

Пошанування різнородности змісту і форм життя та багатства культур різних народів, ідея толеранції супроти чужих і відмінних культурних та соціяльних вартостей і систем, поруч з прив’язанням до свого, та плекання своїх вартостей — протиставні московсько-большевицькій нетерпимості та ненависті до всього, що відмінне, небольшевицьке, та зродженої з почуття своєї нижчости жадоби нищити чужі культури і цілі народи, нівелювати життя усіх людей, усіх народів під одну мірку й смак большевицького режиму.

Співжиття вільних народів і мирні взаємини їхніх незалежних держав, без уваги на ріжницю суспільних і політичних систем, замість большевицької постійної ворожнечі, повної ізоляції і перманентної, відкритої чи прихованої, війни проти небольшевицького світу.

Ідея свободи творчої ініціятиви одиниці й вільної діяльности, яка не загрожує і не шкодить співгромадянам і народові є звернена проти большевицького тоталітаризму й диктатури, яка позбавляє людину всякої свободи, робить з неї раба державивизискувача і сковує її творчі сили кайданами всевладної тоталітарної комуністичної монополії.

Ідея свободи релігії, сумління, думки і слова, вільної духово-культурної і мистецької творчости — проти насильства над духом народів і людини, проти накидання засобами терору большевицької доктрини та її шабльонів у духовому, культурному і мистецькому житті та творчости.

Віра в людину, її шляхетні, позитивні прикмети і пориви, її суспільницький інстинкт, плекання і піднесення тих добрих сторінок людської природи — протиставиться большевицькій ненависті і погорді до людини та породженій нею системі примусу, насильства і найжахливішого терору.

Ідея природної гармонії, рівноваги і співгри поміж духовими і матеріяльними елементами в житті й розвитку людства є звернена проти насильницького накидування всім і всьому штучної, спекулятивної матеріялістичної доктрини комунізму, і протиприродного нагинання життя до її розумінь і тверджень”.

То ж звідси стає зрозумілий маніфест Степана Бандери і чому скрєпноязичні адепти ідеології Русского міра бісяться люттю на Степана Бандеру навіть мертвого. Справа в тому, що ці ідеї є універсальні для всіх народів, які поневолені в різні часи Московією і з яких примусово створюють фантом, так званих «русскіх», і які містять в собі небезпеку як для ідеології Русского міра, так і для самої Російської імперії.

Степан Бандера проявив себе не тільки як ідеолог універсального націоналізму, а й як пророк. В одній із своїх праць він пише: «Якщо завтра на зміну большевизмові прийде інша форма російського імперіялізму, то він так само насамперед звернеться всіма своїми силами проти самостійности України, на її поневолення. Російський народ, як і досі, буде нести той імперіялізм, робитиме все, щоб тримати Україну в поневоленні».

І ці слова стали пророчими. В 2014 році тепер вже правонаступник СРСР, Російська Федерація, розпочала відкриту агресію проти України.

В основі і центром ідей націоналізму Степена Бандери – є людина, її свобода, вільне право на самоідентифікацію і самореалізацію. Саме це суперечить ідеології Русского міра. Ідеолог Русского міра Олександр Дугін у своїй праці «Основи геополитики» пише: «русскіє должни осознать, что, в первую очєрєдь, оні являются православнимі, во вторую русскімі і лішь в трєтью людьмі…»

То ж не дивна позиція ідеологів Русского міра і його адептів. Адже бачення Степаном Бандерою суті націоналізму суперечить позиції адептів Русского міра, яка століттями проводить експеримент зі створення «нової людини», суперетносу, так званих «русскіх». Бачення Степана Бандери націоналізму руйнує всі підвалини і всю ту надбудову Русского міра, яку створювала Російська імперія як в часи царату, так і більшовизму, так і в часи теперішні, які іноді називають «путінізмом». І саме за це така ненависть до Степана Бандери.

  Андрій Безуглий

Facebook Comments