Між відчаєм та апатією: Як війна впливає на наше ментальне здоров’я

Війна – це непересічна ситуація, до якої мало хто був готовий. Чимало людей зараз переживають напрочуд травматичні події, які ще не один рік впливатимуть на їх життя. З тим, як війна відбивається на нашому ментальному здоров’ї, нам допоможе розібратися психолог та психотерапевт Сергій Угрюм.

24 лютого життя мільйонів українців змінилося назавжди. До цього більшість з них ніколи не жила в охоплених війною містах, не чула вий сирен та не ховалася від обстрілів. Для них війна – це незнайома стресова ситуація, яка, на жаль, все ще триває. За словами Сергія Угрюма, у нормальному житті стрес мобілізує сили нашого організму і дозволяє йому впоратися зі складною ситуацією. У такі моменти людина акумулює дуже багато ресурсів, у неї не вистачає часу для негативних емоцій. Але коли небезпека минає, весь цей негатив може охопити її з новою силою.

«В ситуації стресу та небезпеки ми не могли відчувати певні емоції, – розповів Сергій Угрюм. – Тому що нам потрібно було мобілізуватися та діяти. А коли ситуація минула, ми може відчувати дистрес. Ці всі негативні емоції – відчай, страх, депресію, апатію. До того ж ми використали багато власного психічного ресурсу для подолання стресової ситуації. Дуже багато людей, які виїжджають з гарячих точок, вже в безпечному місці починають хворіти. А коли вони жили в умовах, де не було опалення, води, коли ночували при мінусовій температурі – не хворіли. Тому що організм повинен був акумулювати ці ресурси».

Зараз чимало людей стикається з травматичними подіями. Вони так чи інакше залишать негативний відбиток на їх психіці і сформують травму. Травматична подія здатна викликати такий тимчасовий розлад, як гостра стресова реакція. Наприклад, людина почула гучний вибух, хтось помер поруч з нею. Після цього вона знаходиться під дією сильних почуттів, може бути оглушеною чи, навпаки, не знаходити собі місця через паніку. Такий стан може тривати від декількох годин до кількох днів. Якщо так піде далі, то в людини може розвитися гострий стресовий розлад. А це вже певне порушення роботи психіки. Він може тривати десь до місяця.

«Ми можемо відчувати дисоціацію, – пояснив Сергій Угрюм. – Тобто бути відірваними, байдужими, не розуміти, що відбувається, не вміти якось співставити події. Іноді це відчуття дереалізації-деперсоналізації, коли ми не розумуємо, де ми, що відбувається, хто поруч з нами тощо. Іноді виникає реакція уникнення, коли ми просто хочемо сховатися десь і взагалі не чути, не слухати, не розуміти, що відбувається. Тобто повністю закритися від травматичної події. Бо вона надмірно сильна. Може бути таке репереживання, емоційне включення при згадці про травматичну подію. Тобто ми згадуємо про неї і відчуваємо дуже сильні емоції».  

Буває так, що гострий стресовий розлад триває більше місяця. А симптоми не знижуються або навіть посилюються чи фіксуються. Здавалося б, людина мала відійти від травматичної події, але натомість продовжує її переживати. Коли психіка не може подолати таку травму, виникає посттравматичний стресовий розлад. Він може тривати від кількох місяців і більше. За словами психолога, в цій ситуації травматична подія здатна втручатися в нормальне життя у вигляді флешбеків. Ось людина вже живе нормальним життям, вона забула про пережите. Але в якісь момент ловить тригери і ситуація повторюється знову. Наприклад, вже в мирному місті людина чує шум літака чи якісь постріли. І ніби повертається в ті дні, коли рятувалася від бомбувань та нальотів. Тобто ситуація в якісь початковій формі вторгається в її психіку. Тут напрочуд важливо звернутися до спеціаліста. Бо самостійно такий розлад подолати неможливо.

«Наочним прикладом ПТСР в кіно може бути перший сезон мінісеріалу «Грішниця» з Джесікою Біл. – розповів Сергій Угрюм. – Головна героїня Кора переживає наслідки травмуючої події, яку вона жодним чином не може згадати. Вона не розуміє, що відбулося в минулому, але в теперішньому відчуває невмотивовані страх та тривогу. Сам фільм починається з демонстрації флешбеку, коли любляча мати та дружина Кора, яка мило відпочиває на пляжі з сином та чоловіком, спілкується з ними та їсть фрукти, раптом встає та без будь-яких зрозумілих причин накидається з ножем на молодого чоловіка з компанії, яка відпочиває поруч. Але свідомість та пам’ять дівчини заблоковані травмуючою подією. Вона не пам’ятає та не розуміє причини свого вчинку».

За словами психолога, ПТСР так і працює. Витіснені спогади раптово повертаються при появі найменшого тригеру. У цьому серіалі, наприклад, то була випадково почута фраза. Під час перегляду глядачі можуть наочно побачити, як травматична подія продовжує діяти зсередини психіки і як раптово та неконтрольовано вона здатна пробиватися назовні. Навіть в ті моменти, коли життя травмованої людини вже повністю стабілізувалося.

«Я хотів би розрізнити поняття «стрес» та «паніка». Стрес – це акумуляція нашого ресурсу. А паніка – це стан, коли ми його не акумулюємо і не можемо цю ситуацію подолати. Це таке хаотичне збудження, яке нас кудись штовхає, але не цілеспрямовано, не сфокусовано. Це непродуктивне функціювання психіки. У паніці ми не можемо приймати рішення, ми не можемо сфокусуватися. А якщо і приймаємо, то вони непродуктивні. Ці рішення навпаки іноді приводять до погіршення ситуації. Тому дуже важливо подолати паніку і перейти до мобілізаційного стану».

Заперечення дозволяє нам зберігати певні ресурси

Звичайно, що війна – це дуже потужний стресовий фактор. І надзвичайно руйнівний. Тому психіка багатьох людей може регресувати і переходити на такі більш примітивні механізми. І один з них – це заперечення. Справа в тому, що навколо відбувається дуже багато чого поганого. І людина в певний момент перестає в це вірити. Вона не хоче усвідомлювати, що це відбувається з нею, що вона в небезпеці, що їй потрібно шукати шляхи самозахисту. Людина бачить, що у сусідський будинок потрапила ракета. Але не хоче вірити, що це може статися з її житлом. За словами психолога, заперечення – досить примітивний механізм. Але необхідний. Бо не дає нашій психіці розвалитися від надпотужних травматичних подій.

«Заперечення дозволяє нам зберігати певні ресурси, – розповів Сергій Угрюм. – Іноді воно дозволяє нам краще мобілізуватися. Наприклад, коли солдат на полі бою заперечує, що може тут та зараз загинути. Тому що якщо він б не заперечував, якщо б він включив таке рефлексивне, критичне мислення, то, звичайно, почав би боятися. А якщо він боїться, якщо він якось вагається, то не зможе максимально мобілізуватися. Бо думає про своє життя. Тому військовий на полі бою в якийсь момент заперечує. І це дозволяє йому бути в ресурсі, бути в максимально мобілізованому стані».

Інший процес, який допомагає боротися з ворогом – це щеплення. Проявляється воно в такому чорно-білому мисленні без жодних відтінків та нюансів. Для людини існує тільки однозначно чорне чи біле, хороше та погане, правильне та неправильне, існують тільки наші та чужі. Для неї існує єдина однозначно правильна точка зору. Під час війни щеплення допомагає людині впоратися з непростою ситуацією. Але у мирному житті їй потрібно буде переходити від чорно-білого мислення до критичного та різнобарвного бачення ситуації. Бо війна колись закінчиться і потрібно бути готовими до мирного існування.

«Інколи в умовах війни людина починає дуже активно щось робити, – розповів Сергій Угрюм. – Вона ховається від своїх почуттів та емоцій та йде в активну діяльність. До вечора чимось займається, кудись біжить, комусь телефонує, комусь допомагає. Тобто вона занурена в певні дії. І дійсно це зараз добре. Тому що багато людей потребують допомоги та активної діяльності».

Здавалося б, все тут чудово. Особливо порівняно з протилежною реакцією, коли людина ніби завмирає та нічого не може робити. Вона просто сидить в отупінні, такому болючому замороженому стані. Але проблема в тому, що за всією цією активністю людина може ховатися від власних почуттів та емоцій. А вони в свою чергу нікуди не зникають. Вони все одно рано чи пізно до неї повернуться. Певний час така активна діяльність допомагає. Але разом з тим вона здатна сильно виснажувати. За словами психолога, якщо без останку віддавати себе роботі чи волонтерству, не щадити себе та свої ресурси, існує реальний ризик дуже сильно виснажитися. Тому не зайвим буде вчасно подбати про себе та своє здоров’я.

Юлія Гуш

Друзі, наша волонтерська група «Намет «ВСЕ ДЛЯ ПЕРЕМОГИ»» комплексно допомагає як військовим, так і цивільним та їх чотирилапим друзям. На нашому рахунку і допомога необхідними речами, і евакуація мирних мешканців з-під обстрілів. Сам намет встановлено 14 вересня 2014 року на Майдані Свободи. Там він знаходиться і до сьогоднішнього дня. Наш намет пережив величезну кількість подій включно з вибухом російської крилатої ракети. І ми існуємо не тільки як символ, але і як дієва волонтерська група. У нас є власні сторінки в мережах Instagram, Telegram та Facebook. Для забезпечення подальшої нашої діяльності нам потрібна допомога як військовою амуніцією, так і грошима.

Карта гривня

5375 4141 2135 2602

Монобанк

Карта і IBAN доллар

5375418811247535

IBAN: UA413220010000026204326499947

Карта і IBAN євро

5375419907242356

IBAN: UA423220010000026203326495113

Поповнення за посиланням

https://send.monobank.ua/2FkLccw1Zc

PayPal

[email protected]

Борис Редін

P.S. Про потреби можна прочитати тут

Facebook Comments