Суд над терористами: Чи є ця хвороба невідома? Навряд чи…

Чергова спроба Немишлянського районного суду міста Харкова продовжити дослідження доказів у справі із звинувачення трьох осіб в терористичному акті 22 лютого 2015 року знову потерпіла невдачу.

Як відомо, вже більше двох з половиною років колегія суддів розглядає справу із обвинувачення Дворнікова, Тетюцького та Башликова в терористичному акті, який був здійснений 22 лютого 2015 року, та в результаті якого від міни російського виробництва чотири людини отримали смертельні поранення, а одинадцять – поранення різного ступеню тяжкості.

Служба безпеки, по гарячим слідам, досить оперативно затримала підозрюваних та провела слідство. Під час слідства підозрювані свою вину визнали, дали визнавальні покази, але коли матеріали справи були передані до суду, від своїх показань відмовились. На суді підсудні, вказуючи на те, що вони оговорили себе і один одного під тиском слідства, від своїх показань відмовились. Тобто, всі докази, які зібрані слідством обвинуваченими в теракті відкидаються. Відповідно і всі дії захисників підсудних, а це адвокати Тихоненков Д., Шадрін О., Шаповал М., в судовому процесі спрямовані на відкидання будь-яких доказів, які були здобуті під час слідства. Проте, позиція, яку вибрали підсудні і їх захист більше схожі на свідоме і умисне затягування справи.

Якщо перші два роки судового розгляду стратегія захисту грунтувалась на затягуванні справи шляхом вимог озвучення матеріалів справи, які не мають суттєвого значення до обвинувачення, довгих клопотань про недопустимість усіх без виключення доказів у справі, умисною неявкою когось із захисників до суду, заміною захисників, а також подання на кожному із судових засідань необгрунтованих клопотань з відводу колегії суддів або когось із її членів, відводу представника обвинувачення, головними озвучувачами клопотань були підсудні Тетюцкій і Дворніков, то по другому колу, вірніше на третій рік судового розгляду, головним героєм озвучення позиції захисту став підсудний Башликов.

Під час дії так званого закону Савченко ще якось можна було зрозуміти тактику затягування справи підсудних: все ж таки рік в СІЗО за два роки вироку. Але, після скасування норми зарахування „рік за два”, мотиви стали іншими. І пов’язані вони з намаганням Кремля руками корисних ідіотів і консеви (законсервованих агентів) змінити незговірливого діючого Президента на більш лояльну до Росії і ідеології Русского міра особу. І, як сподіваються в Кремлі і наші підсудні, та й не тільки, імпічмент Президента все змінить. Кремль позбавиться санкцій, Донбас буде втюханий на умовах Кремля Україні. Ну, а Крим залишиться російським. Підсудні ж будуть визнані в’язнями сумління. В усякому разі таку версію можна знайти в соцмережах.

То ж з травня 2017 року, тобто на третій рік слухання справи, клопотання про недопустимість доказів, відводи суддів, відвід представника обвинувачення і навіть представника потерпілих, став оголошувати підсудний Башликов. Вже навіть складалось таке враження, що він і є організатор теракту та керує цією трійцею.

Коли ж абсурдність подання на кожному із судових засідань одних і тих же клопотань стали явними, підсудні і захист вдались до інших методів. Дворніков раптом перестав розуміти державну мову, українську, посилаючись на те, що він русскій (хто такі русскіє, ще ніхто не дав відповідь). А Башликов, який має підтверджену медичною довідкою травму голови, став скаржитись на високий тиск і головні болі, а тому останні чотири місяці суди розпочинались з виклику швидкої допомоги для Башликова і, власне, цим і закінчувались судові засіданні.

То ж і це судове засідання не відрізнялось від попередніх. Ще до початку судового розгляду прибула швидка допомога, заміряли тиск, підсудному Башликову лікарі дали якусь пігулку. Але, вже першим клопотанням від Башликова було прохання зробити перерву в судовому засіданні, оскільки він погано себе почуває і не сприймає того, що відбувається в судовом засіданні.

При обговоренні клопотання підсудного про перерву захисник Тихоненков, на підтримку клопотання підсудного і захист його позиції, зробив заяву, яку потрібно запам’ятати: „Ето рєакція організма на болєзнь, которая нам нєізвєстна…”, чим викликав сміх в залі.

До речі, в це судове засідання підтримати родини загиблих прийшла чимала кількість небайдужих. Були присутні активісти НВР Правий Сектор – Харківщина, Права Молодь – НВР “ПС” Харківщина, ФРАЙКОР, «Десниці», АКР Справедливий Суд, Національний Корпус Харків та інші патріоти. То ж сприймати події в судовому залі критично було кому. Проте, на цьому судове засідання і завершилось. Завершилось нічим, якщо коротко.

Але, якщо з підсудними і захисниками підсудних все зрозуміло, то слід взяти до уваги, що у цій справі є і інша сторона – потерпілі. В той час, як підсудні і захист продовжують свою стратегію захисту шляхом вимотування сил і нервів як у суду, так і потерпілих, а це батьки і близькі родичі загиблих у теракті, про них закон не думає. Законодавство виписане таким чином, що в подібних справах потерпілі стають потерпілими повторно, підпадаючи під тривалі тортури судового процесу.

Мабуть всі пам’ятають випадок в Нікопольському суді, коли потерпілий, сина якого вбили підсудні, під час судового засідання, вимотаний постійними переносами справи, одну гранату кинув у вбивців свого сина, а другою підірвав себе. Звичайно, це радикальний засіб, але подібне за діючої системи правосуддя може повторюватись.

Очевидно, що в умовах агресії Російської Федерації проти України, у справах, які мають високий суспільний резонанс та у справах пов’язаних з тероризмом, злочинами проти держави, військовими злочинами, злочинами, які направлені на послаблення обороноздатності держави, повинні діяти інші процесуальні правила, і не судами загальної юрисдикції, а спеціальними судами. Такі, власне, суди були.
Як відомо, військові суди в Україні скасовано 2010-го з приходом до влади президента Януковича. Можна не сумніватись, що не випадково. Очевидно, що вже тоді планувалось дезорієнтувати армію. Відтоді й донині правосуддя серед військових правлять загальні суди. До чого це приводить, показує суд над генералом Назаровим за законами виписаними для мирного часу. Хіба після такого рішення суду будь-який командир буде брати на себе відповідальність віддавати наказ?
Розв’язана Росією війна підтверджує хибність рішення про скасування військових судів. При чому, в умовах гібридної війни, під юрисдикцію військових судів повинні підпадати справи не тільки ті провадження, які виникають у зв’язку із виконанням обов’язків військової служби, бойовим застосуванням військ, а й тих справ, які є елементами гібридної агресії Росії проти України. А це можуть бути будь-які злочини, які підривають обороноздатність країни, будь-то в економічній, інформаційній чи іншій справі.
Звичайно, що створення військових судів справа не одного дня чи місяця, а може і року, але нагальність у їх створенні наочна.

Проте, повернемось до наших реалій: наступне судове засідання у справі про терористичний акт призначено на 12 годину 18 грудня 2017 року.

Що очікувати на наступному судовому засіданні? Можливо все. Дивуватись вже нічому.

Автор – Андрій Безуглий