9 листопада 2015 року в Харківському кризовому інфоцентрі відбулась прес-конференція, присвячена міжнародній кампанії по боротьбі з безкарністю за злочини, скоєні проти журналістів «Стоп безкарності!». Спікер – Сергій Томіленко, перший секретар Національної спілки журналістів України (Київ).
Міжнародна кампанія «Стоп безкарність!», організована Міжнародною федерацією журналістів, триває з 2 листопада по 23 листопада, В Україні її підтримали Національний союз журналістів і Національна медіа-профспілка. Цього року увага сфокусована на ситуації в Мексиці, Філіппінах, Україні та Ємені.
Мета кампанії – максимально зосередити увагу суспільства та влади на проблемі безкарності злочинів проти журналістів, тиснути на уряди країн для її вирішення і профілактики – не повторення подібного у майбутньому. Журналістська професія має перестати бути небезпечною. Журналістські організації з усього світу готують відповідні звернення та петиції.
В 2014 році в Україні загинуло 10 журналістів і вона потрапила в число найбільш небезпечних для преси країн. За минулий рік зафіксовано майже 1000 брутальних порушень прав журналістів, зокрема під час подій на Майдані, а в 2015 р. – понад 500. Відсутній жодний прогрес в розслідуванні, не одна справа не доведена до завершення. На сьогодні правоохоронна система або професійно не здатна, або лише симулює активну діяльність для замилювання очей. Як приклад, справа про побиття співробітниками міліції черкаського фоторепортера в лютому 2014 року лише нещодавно передана в суд. До того заявляли, що не можуть встанови осіб, які скоїли злочин через “низьку правову самосвідомість працівників міліції, що не зізнаються, хто саме побив репортера. Про непрофесіоналізм співробітників прокуратури говорить й той факт, що вони викликали на суд журналіста одного з центральних телеканалів України як працівника міліції. На думку Сергія Томіленка, начальник обласної міліції мав би вибачитись перед журналістом за дії свої підлеглих. На що була отримана відповідь – “Ви хочете, щоб наш керівник вибачався за кожного, кого поб’є міліція”.
В Україні, на жаль, відсутня політична воля перших осіб держави, щодо надання пріоритету розслідування злочинів проти журналістів. На річницю зникнення Георгія Гонгадзе, журналісти ініціювали нараду з керівниками правоохоронних органів під головуванням Президента. Проте, замість нього засідання провів лише один із заступників голови Адміністрації Президента, що значно понизило рівень зустрічі.
Щодо загального стану з правами журналістів в Україні, то на сьогодні відсутня пряма система цензури, яка будувалась режимом Януковича. Водночас, посилюється залежність мас-медіа від приватного капіталу, особливо під час виборів, коли засоби масової інформації стають дуже чутливими до своїх власників. Подібній ситуації сприяє і падіння ринку реклами. Турбує також непрозоре формування Національної Ради з телебачення і радіомовлення без широкого громадського обговорення. Національна спілка журналістів засуджує як саме створення Міністерства інформаційної політики, так і те, як це було зроблено – без широких дискусій.
Перший секретар НСЖУ, Сергій Томіленко зазначив: «Українська влада продовжує говорити правильні слова про свободу слова, покладає квіти до меморіальних табличок загиблим журналістам, але ми, журналістські організації України, вважаємо, що час жестів вже закінчився, ми вимагаємо від влади, від правоохоронців, ефективного розслідування брутальних випадків порушення прав журналістів, і, головне, покарання винних у злочинах проти журналістів.»*
У вересні 2014 році одночасно було 8 українських журналістів у полоні в терористів т. з. “ЛНР” і “ДНР”. НСЖУ ініціювала листи на тему солідарності з полоненими журналістами, лобіювала включення їх до міжнародних списків. На сьогодні всі вони вже на волі. Проте, з січня 2015 року в полоні в Луганську перебуває Марія Варфоломєєва, не зважаючи на всі намагання її звільнити.
© “Євромайдан Харків”, Сурен Кочарян
* http://nsju.org/article/5252
Відео сайту:
Відео “Накипело Live”:
