Щорічно у третю неділю травня в Україні відзначається День пам’яті жертв політичних репресій. 2016 року він припадає на 15 травня. Я зазначив голова Харківської облдержадміністрації ігор Райнін в своєму Зверненні, це день, у який ми згадуємо один із найстрашніших періодів історії України радянського часу.
“Події 1930-х років кривавими сторінками вписані в історію Харківщини. Саме на нашій землі відбулися жорстокі розстріли польських офіцерів та мирних громадян. У День пам’яті жертв політичних репресій ми згадаємо їх та покладемо квіти до Меморіалу жертвам тоталітаризму, який знаходиться на місці наймасштабніших розстрілів 1940-го року, що забрали життя понад 4000 людей.
У цей день ми згадаємо і харківських письменників та митців, які стали жертвами радянського режиму. Лесь Курбас, Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний, Антон Крушельницький, Михайло Яловий – цих імен дуже багато. Усі вони виявилися винними лише в тому, що любили Україну та прагнули творити не за чиєюсь вказівкою. В тому, що не згоджувалися продати талант та стати обслугою режиму. Вони творили в Харкові, жили тут і в більшості тут і були заарештовані. Їхні смерті ніколи не дадуть нам забути, як знищували найкращих, найталановитіших, мислячих. Це були люди, що несли в суспільство зерна правди, щирості та свободи. І через це їхня громадянська позиція та їхня творчість викликали панічний страх у системи. І система знищила їх. Поряд із ними загинули й прості люди – вчителі, лікарі, селяни…
За останній рік ми зробили значний крок у встановленні справедливості по відношенню до пам’яті тих, хто став жертвами репресій. Процес декомунізації в нашій області майже завершено. Й із назв наших міст, селищ і вулиць нарешті зникли імена тих, хто катував десятки тисяч людей, а з площ – пам’ятники тим, хто віддавав їм накази.
У цей день ми згадаємо всіх жертв політичних репресій та ще раз заприсягнемося, що ніколи знову не допустимо подібного на нашій землі. Що свобода, людяність, демократія та патріотизм завжди будуть найбільшими цінностями для нашого суспільства.”
Джерело – http://kharkivoda.gov.ua/36/80741
В Харкові 15 травня 2016 року відбулось низька пам’ятних заходів. Вранці у церемонії на Україно-польському меморіалі жертвам тоталітаризму в Лісопарку взяла участь перший заступник голови ХОДА Юлія Світлична. Квіти до меморіалу також поклали Генеральний консул Республіки Польща в Харкові Януш Яблонський, представники керівництва облдержадміністрації, обласної та міської рад, православного і католицького духовенства, громадських організацій.
Говорячи про День пам’яті жертв політичних репресій, Юлія Світлична зазначила, що для Харківщини ця дата має особливе значення. «На території нашої області знайдено велику кількість братських могил, в яких покояться жертви політичних репресій. На меморіалі покояться представники різних національностей – тут є поляки, українці, росіяни, вірмени, євреї. Тут відчуваєш всю тяжкість ситуації, в якій опинилися ці люди, не тому що були винні в злочинах – вони просто стали жертвами свого часу, – сказала перший заступник голови ХОДА. – У день пам’яті жертв тоталітаризму ми вшановуємо тих, хто потерпів від влади в минулому столітті. Але, на жаль, навіть сьогодні, в цивілізованому світі 21 століття, неможливо уникнути політичних репресій. Такі випадки повинні бути винятком, а не правилом в житті людей. Наше завдання – пам’ятати історію, шанувати і не допустити її повторення. Весь світ повинен розуміти, до яких бід призводять безглузді помилки».
Януш Яблонський зазначив, що харківський україно-польський меморіал – одне з чотирьох місць у світі, де масово поховані поляки, які стали жертвами комуністичного тоталітарного режиму. «Для поляків це місце стоїть в одному ряду з Биківнею і Катинню. Тому дуже важливо, що ми разом в керівництвом області вшановуємо пам’ять людей, які тут покояться, і пам’ятаємо уроки історії», – підкреслив Генеральний консул.
Джерело: http://kharkivoda.gov.ua/36/80744
Відео від “Харківська обласна державна адміністрація”:
Вдень харківські свободівці вшанували вшанували пам’ять кобзарів, бандуристів та лірників, знищених совецькою владою у 30-х роках минулого сторіччя. Архієпископ Харківський і Полтавський УАПЦ Ігор (Ісіченко) відправив панахиду за жертвами політичних репресій, а свободівці поклали квіти до пам’ятного знака репресованим кобзарям у саду ім. Шевченка.
Після Служби Божої слово мав Владика Ігор (Ісіченко): «Я не знаю., чи розраховували ті, хто встановлював цей день пам’ятати на те, що він майже завжди припадатиме на великодні дні. Але вийшло дуже добре, тому що в цей час, коли постійно лунає «Христос Воскрес! Воістину воскрес!», коли ми співаємо Великодній тропар, нам легше відкрити для себе силу самопожертви. Мабуть, найгіршим подарунком від нас для спочилих було б якби ми тільки сумували за ними і думали про передчасне закінчення життя. Ні! Ті, хто умів протистояти до останнього безбожницькій владі, ті, хто лишався самим собою і не схилявся перед насильством, заслуговують не лише на співчуття. Ми можемо ними пишатися. Вони є взірцем для нас, бо нам і зараз в посткомуністичному світі доводиться протистояти неправді, насильству, відстоювати наше право на власну гідність. І Революція Гідності, що відбулася два роки тому, далеко не все змінила в світі навколо нас. І сьогодні ми молимося за те, щоб той урок жертви задля ближнього, який залишили нам спочилі жертви політичних репресій совєцьких часів, був прочитаний і засвоєний нами, щоб ми уміли гідно триматися у час випробувань».
Голова Харківської «Свободи» Ігор Швайка зазначив, що у цей жалобний день, у День пам’ятки жертв політичних репресій, біля пам’ятного знака репресованим кобзарям у парку Шевченка, напевно, жодного разу не було тієї урочистої, заспокоєної та замисленої атмосфери, якою вона мала би бути. Завжди в цей день місцеві владці влаштовують веселощі: як не кінематографічний фестиваль, так якийсь інший розважальний захід.
«Жалобних днів за жертвами тоталітарного режиму, насправді, існує лише декілька на рік, їх не є так багато. В ці дні українці, які є творцями майбутнього своєї держави, мають говорити трошки приглушеним тоном, мають надихатися прикладом тих, хто мав власну позицію, власну гідність, що і стало причиною їхнього знищення. Чому в Харкові, чому зламана кобза? Так сталося, що виконавиця головної ролі в фільмі «Поводир», який за півтори години розкрив всю сутність тих жахливих подій, що мали місце в 30-х роках 20-го сторіччя саме тут, під Харковом, кримська татарка Джамала, родина якої була депортована з Криму, саме вчора виборола перемогу України на європейському пісенному конкурсі. Це не просто збіг, в цьому є щось символічне.
Чим вирізняється кожна чергова влада у нашій державі? Тим, що жодна із них не була українською. На жаль, і сьогоднішня влада тому не є винятком. Поки ми не прийдемо і не встановимо правильний порядок в органах державної влади, в парламенті і місцевих радах, так само під час жалобних днів ми будемо бачити на Харківському оперному театрі синьо-жовті стяги з чорними стрічками, а через 200 метрів – черговий фестиваль з морозивом і веселими піснями, хоч для таких веселощів повно інших днів у році. Даруйте, саме це і є ознака хворого суспільства, яке само по собі не одужає. Його треба лікувати, треба говорити про справжні цінності. І зробити так, щоб Україна, нарешті, стала тією омріяною країною тих людей, які десятки і сотні років тому віддали за неї свої життя», – наголосив голова Харківської обласної організації ВО «Свобода» Ігор Швайка.
Відео від “Голос свободи Радіо”: