Вісімдесят екскурсоводів, бібліотекарів, істориків і краєзнавців з усіх куточків України провели третій форум у Дніпрі. Мета зібрань – народження нових маршрутів, інформування про ті, що вже існують, а також популяризація історичних місць, фактів, особистостей, важливих для історії країни. Тема 2017-го року – Сторіччя Української революції. На стратегічній сесії з перспектив розвитку вирішили: наступні форуми пройдуть у Слов’янську та Харкові – старовинних містах Слобідської України, а нині – ключових містах Української Незалежності.
Прослухали чотири лекції:
1. ”Формування і становлення Української держави у 1917-1918” – завідувач музею Української революції 1917-1921 рр. Олександр Кучерук
2.”Постаті національного відродження у Січеславі” – автор краєзнавчих монографій Микола Чабан
3. “Як працювати з архівами?” – завідувач сектором Центрального державного історичного архіву України Олексій Кузьмук
4. “Навички медіа-грамотності. Як читати справжню історію України” – засновник Громадської ініціативи “Патріотичні екскурсії по Україні”, ініціатор форумів, Сергій Бахін Відвідали п’ять екскурсій:
1) “Історичними місцями Січеславщини”: – Козацький хутір “Галушківка” (с. Гречено) – Мальовнича Петриківка – Батьківщина Мамай FESTу – місто Кам’янське.
http://mamayfest.at.ua/
2) “Український Катеринослав” (респект Антону Мухіну)
3) “Пам’ять єврейського народу і Голокост в Україні”
4) Національний історичний музей ім. Дмитра Яворницького
5) (!) Музей АТО Знак оклику – тому, що справив найсильніше враження у купі з Меморіалом, що в центрі міста: скляні велетенські стенди зі специфічною підсвіткою, так само, як і фільм в Музеї, приголомшують супер-ефектом присутності:
Francesca Leonardi – Юрію Матущаку
1 вересня 2015 р. ·
Каждый раз, вернувшись из Украины, у меня появляются смешанные чувства. С одной стороны – пустота и потребность сбежать поскорей туда, где я оставила часть сердца. С другой стороны – ощущение того, что меня там всегда будет ждать огромная семья, которая с каждым разом, все больше обогащается прекрасными людьми.
Спасибо тебе, Юра, моей любви и моей боли. Спасибо за то, что ты нас заочно продолжаешь объединять. Хочу научиться о тебе думать с улыбкой и гордостью. И меньше слез.
Спасибо всем, кто приехал с тобой снова проститься.
Спасибо твоим побратимам из “Днепр 1”, которые тебя помнят, скорбят и поднимают нам дух рассказами о тебе.
Спасибо тем, кто не смог быть с нами, но о тебе думал и вспоминал.
Спасибо раненым бойцам, которые со своей силой нам напоминают о том, за что ты ушёл.
Люблю тебя как прежде и даже больше.