"Чи Кубань є Україною?". Тематична зустріч. Харків, 6.04.2015 - Інформаційно-аналітичний центр Євро Харків

6 квітня 2015 року в Харкові в незалежному центрі “Іndie” відбулась тематична зустріч “Чи Кубань є Україною?”. Організатор – ГО “Майдан Моніторинг”. Спікери – політичний біженець з Росії, один із організаторів “маршу за федералізацію Кубані” В’ячеслав Мартинов, координатор ІЦ «Майдан Моніторинг» по Донеччині, кандидат історичних наук Віталій Овчаренко, голова Київського осередку інформаційного центру “Майдан Моніторинг”, аналітик, культуролог, лауреат премії часопису “Новий мир” Тетяна Кохановська.
В’ячеслав Мартинов підготував екскурс в історію Кубані – зі стародавніх часів до сучасності. Як відомо, саме на цій території за часів Київської Русі з’явилось Тмутороканське князівство (X ст.). У кінці ХVIII cт. запорізькими козаками, які переселились на Кубань, було сформовано Чорноморське козацьке військо. Пам’ятною подією було проголошення у 1918 році Кубанської народної республіки, а згодом її входження на федеративних умовах до складу УНР. Із моменту падіння комуністичного режиму в СРСР на Кубані почався процес козацького і українського національного відродження. Було створено крайова громадська організація «Співдружність Кубань-Україна. 75 % репертуару Кубанського козачого хору складають українські пісні. у школах упроваджено факультативом вивчення козацької балачки.
Згідно Вікіпедії, козацька балачка – степовий говір української мови Північного Кавказу, що ним говорять кубанські козаки-чорноморці. Слово «балачка» використовується як назва діалектів, поширених на Кубані, Ставропіллі та на Дону.
Говорили також про проблеми національної ідентичності Кубані. Усі згадки про українські корені краю і його мешканців всіляко нівелювались російською імперською політикою різних часів. Проте, українська ідентичність краю може швидко відновитись під час неминучого розпаду Росії. Важливо і зараз підтримувати культурні та громадські зв’язки з проукраїнськими колами Кубані, а також вести активну інформаційно-пропагандистську діяльність на цьому напрямку. Вважаючи на особливості краю, Україна має проводи таку політику, щоб перетягнути на свій бік кавказькі народи, які також сильно постраждали від імперського гніту. Першим кроком могло б стати визнання Україною геноциду черкеського народу, здійсненого російським керівництвом у ході Кавказької війни (1763-1864 рр.).