Війна не могла знищити все. Люди попри обставини намагаються повернутися до нормального життя. От нещодавно двоє харківських волонтерів вирішили одружитися. Звісно, вони не так уявляли своє весілля. Але щастю це точно не завадило.
Коли війна прийшла у Харків, частина містян була змушена покинути свої домівки. А медики Антон і Настя залишились тут для того, щоб допомагати іншим. В мирному місті Настя була медсестрою в інституті медичної радіології, працювала у відділенні онкотерапії. Антон за фахом стоматолог, до війни тримав свою клініку на Салтівці. А сьогодні вони обидва доставляють ліки у найбільш «проблемні» райони Харкова.
«У перші дні війни, звісно, був ступор і шок. І пару днів ми просто не розуміли, що робити. І чим допомогти. У мене була ідея терміново бігти чи то в тероборону, чи то до ВСУ, чи то у військкомат. Але, чесно кажучи, автомат я востаннє бачив у школі. І, по-моєму, він був дерев’яним. Зброєю зовсім не вмію користуватися. Тому ми прийняли рішення допомагати тим, чим можемо. Допомагати людям, які залишились в місті», – розповів Антон.
Звісно, що приймати у себе пацієнтів вже не виходило. Тому Антон забрав всі інструменти і став лікувати зуби на дому, а Настя ставила уколи та крапельниці. Допомагали вони і пошуком вузьких спеціалістів. Справа в тому, що у людей на фоні стресу загострились старі захворювання. А чимало лікарів виїхало, клініки не працювали. Потім Настя та Антон примкнули до волонтерського штабу. Спочатку вони сортували медикаменти. Потім почалися адресні доставки ліків. Адже залишились достатньо харків’ян, які через стан здоров’я не могли вийти до аптеки.
Раніше Настя та Антон навіть уявити не могли, що саме так виглядатиме весілля. Що замість музики будуть далекі вибухи, а замість красивих декорацій – понівечені будинки. Але вони все одно щасливі, наголошують волонтери. І це головне.
Сьогодні в обох молодят поголені голови. У такі часи це напрочуд зручно, наголошуюсь вони. Настя, наприклад, мала такий імідж ще до війни. Вона голилася для того, щоб підтримати своїх пацієнток, які переймалися через втрату волосся.
«Можливо, це допоможе моїм пацієнтам відчути себе трохи впевненіше у той момент, коли вони гублять волосся під час хіміотерапії. І зрозуміти, що жіноча краса – це не про волосся. І це спрацювало! Ці дівчата, які приходять до мене на хіміотерапію, вони знімають свої перуки, косинки і кажуть: «Настю, ми на тебе дивимося – а ти така гарна! Ми розуміємо, що і ми також гарні». І це дуже дорого коштує», – розповіла Настя.
Подружжя переконане, що любов переможе все. І незважаючи на весь жах, який твориться в Харкові та Україні, все одно там знайдеться місце для любові, доброти і тепла. Волонтерам часто задають питання: чому вони вирішили одружилися в такий час і в такому місці? Але для них це рішення цілком логічне та закономірне. Бо незрозуміло, коли ця війна закінчиться. І не зрозуміло, чи настане завтра.
«Сьогодні ми один одного любимо, сьогодні ми хочемо бути разом. І сьогодні у нас весілля. Дуже хотілося, щоб на нас подивилися ще раз. Ми тут є, ми тут живемо. І навіть тут є місце для любові, для сім’ї, для майбутнього, для віри, для надії. Ми тут будемо до кінця, до самої перемоги. Ми нікуди не поїдемо. Ми будемо продовжувати допомагати мешканцям, які залишились в місті», – наголосив Антон.
Юлія Гуш