Пам’ятати Валентина Дмитровича Отамановського (14 (27) лютого 1893 – 10 березня 1964).

Очолював “Братство самостійників”, бився під Крутами. Очолював видавництво, багато писав і перекладав. Такого, що підвищувало рівень усвідомлення та патріотизму. А значить – віддаляло від росії.
Повернувся до Радянської України і плідно працював як краєзнавець у Вінниці. Був засуджений за справою “Спілки визволення України”. Судячи з усього – перехитрував радянську систему, достойно зберіг себе й усвідомлено сіяв те, що зараз нам дасть справжню незалежність.
Те, що необхідна “демосковізація”, щоб нічого нас із Московією не пов’язувало, адже вона впливала завжди вкрай згубно, Валентин Отамановський розумів ще тоді.
Нам випала честь і радість, що Валентин Отамановський устиг стати харківцем. Він непогано вивчений, по ньому давно була захищена дисертація у Вінниці. Завдяки Ігорю Робаку ми можемо багато дізнатись життя цієї знакової людини. Активісти харківської “Просвіти” 10 березня відвідали в Харкові місце поховання Валентина Дмитровича Отамановського та вшанували його пам’ять.