Пам’яті Небесної сотні. Паращук Юрій
47 років, меблевик
м. Харків
«Я йду стопами Ісуса Христа. Бо немає кращої нагороди, ніж померти за ближнього свого» – Юрій Паращук.
Паращук Юрій народився у місті Тальне Черкаської області. Мешкав у Києві, згодом переїхав до Харкова. Працював столяром, їздив на заробітки.
Останні 4 роки Юрій жив у Харкові. Працював на деревообробному виробництві. Рідні та друзі згадують його як людину з величезним серцем і золотими руками. Він був безкорисливим. Варив смачні борщі, завжди і всім поспішав прийти на допомогу. Юрій Паращук по життю був патріотом всього українського. У російськомовному Харкові, де він жив останнім часом, і навіть в Москві, де колись працював, говорив виключно українською. А на часті питання: «Ти західняк?» – З непідробною гордістю відповідав: «Я українець».
«Ми працювали з Юрою в Москві і навіть там він завжди говорив українською, принципово», – розповів Валерій Міщук.
Багато років Юрій Паращук мріяв про сім’ю. З нею довго не складалося. «Побути щасливим він встиг всього три роки», – розповідає дружина Ольга. За тиждень до його загибелі, 15 лютого, пара відзначила три роки подружнього життя.
Юрій був на Майдані наїздами від самого початку революції. В один з таких приїздів прямо біля нього вибухнула світлошумова граната. Герою Небесної Сотні пошкодило ногу. Сотник Харківської сотні свободівець Олег Дебелий згадує, що саме на Майдані Юрія прийняли до лав “Свободи”.
«Юра дійсно щиро переживав за те, що відбувається в країні, щиро хотів бути там, на Майдані, щось міняти», – розповідає Ольга Паращук.
18 лютого, коли ситуація в столиці різко загострилася, Паращук в черговий раз відправився в Київ. Автобус з харківськими прихильниками Євромайдану насилу проривався до столиці через міліцейські блокпости. Чоловік просив усіх, хто телефонував йому в той день, помолитися за те, щоб вони могли благополучно дістатися столиці.
«Незадовго до цього Юра був у нас в гостях, зайшла суперечка про Майдан – чи потрібно їхати, – згадує друг Паращука Олег Обернихіна. – І тоді Юра сказав: “Я відчуваю, що повинен бути там, це моя місія від Бога”».
Вранці 20-го Юрій виявився в самому центрі подій, на лінії вогню. Він був в одній помаранчевої будівельній касці, без жилета, без щита або зброї На жахливих відеокадрах розстрілу мітингувальників на Інститутській, яскраво-бузкова куртка Юрія Паращука раз у раз мелькає серед активістів, що витягували поранених товаришів.
Лише через декілька годин стривожена новинами зі столиці дружина Юрія, Ольга, спробувала додзвонитися з Харкова чоловікові. Телефон довго не відповідав… Про смерть чоловіка Ольга дізналася від священика Михайлівської церкви, він відспівував Юрія та інших загиблих, коли задзвонив телефон. Батюшка витягнув трубку з кишені загиблого і на прохання жінки покликати Юрія сказав: «Він загинув».
Каска не вберегла … Куля снайпера влучила йому прямо в потилицю…
У 47-річного Паращука залишилася 82-річна мати, син від першого шлюбу і дві прийомні доньки.
Вічна пам’ять!
P.S «Тепер ходиш по будинку, гладиш рукою повітря – а його немає», – ледве стримуючи сльози, каже Ольга. «Юрій був дуже віруючою людиною, він вважав, що бути на Майдані – його місія від Бога. Майдан же для нього став своєрідною боротьбою за вищу справедливість і чистоту».
