Навесні 2014 року харків’яни відповіли «руській весні», що Харків — це Україна. Тоді ми відстояли своє місто.
Але гібридна війна триває, і вже у 2019 році два голови міст-мільйонників Харкова та Одеси створюють політичну силу «Довіряй ділам». У народі її влучно назвали партією «поганих Ген» Геннадія Кернеса та Геннадія Труханова. Згодом «погані Гени» об’єдналися з «Опозиційним блоком», «Партією миру та розвитку», «Нашими» і «Відродженням». І саме 8 травня 2019 року Геннадій Кернес почав передвиборчу компанію зі загравання до свого електорату напередодні заходів на Меморіалі Слави. Він закликав підтримати петицію: по-перше, знести патріотично-волонтерський центр на площі Свободи — намет «ВСЕ ДЛЯ ПЕРЕМОГИ», по-друге, повернути проспекту Петра Григоренка ім’я кривавого маршала Жукова.

Згадаємо все по порядку. Намет «ВСЕ ДЛЯ ПЕРЕМОГИ» стоїть на площі майже п’ять років або понад 1737 діб. У спеку та холод, хуртовину та під проливними дощами цілодобово в наметі чергують люди. Навіщо? Хтось каже, що вже немає такої великої потреби, як колись, збирати допомогу в АТО, і він матиме рацію. Хтось каже, що це меморіал, і на місці намету треба просто встановити якийсь пам’ятний знак. Ось із цим ми не погоджуємося. Намет встановлено на строк до закінчення війни нашою перемогою, яка передбачає деокупацію всіх окупованих Росією територій, коли останній окупант повернеться назад «за порєбрік», та РФ відшкодує все, що має відшкодувати. Інших варіантів, крім нашої перемоги, ми не передбачаємо.

Чому саме там встановлено намет де він є?

Ми встали на площі, звідки неодноразово на ХОДА в березні та квітні 2014 року починали штурм ті, хто називав її «думою», хто приїжджав сюди з Бєлгорода, Курська, Воронежа, — мабуть, хлопців «за порєбріком» погано проінструктували. Також звідси атакували мирні зібрання ті, кого згодом назвали сепаратистами та колаборантами. 1 березня 2014 року вони повісили «триколор» на будівлю Харківської обласної державної адміністрації захопивши її та скинувши український прапор, а 7 квітня 2014 року вони тут же оголосили так звану «ХНР», пізніше в Донецьку оголосили ще й «ДНР».

Коли ми поставили намет, а це було 14 вересня 2014 року, «руська весна» вже втрачала оберти, але ще явно не закінчилася. Навпроти стояв пам’ятник Леніну, і під ним сиділи люди з «колорадськими» стрічками на одязі. Нарешті, 28 вересня 2014 року пам’ятник повалили. Протистояння символів на майдані Свободи закінчилося, але війна тривала, і намет перетворився на волонтерський хаб. Зараз ситуація дещо змінилася, і всі трохи позабували, що головне завдання намету — це його наявність на площі Свободи для інформаційно-просвітницької діяльності. Навіть коли через намет щодня йшли тони різноманітної допомоги, інформаційно-просвітницька діяльність залишалася його головним завданням. Отже, намет — це не меморіальне місце абощо, це живий організм, який постійно діє для захисту Харкова й усієї України.

Хотілося б пригадати першого коменданта намету Ігоря Толмачова, вічна йому пам’ять, який чудово розумів головну мету і робив усе можливе для її реалізації. Це була його ідея —змінити колір намету із зеленого хакі на жовто-блакитний. Він організував систему чергувань, яка діє й досі, але сам, на жаль, загинув 22 лютого 2015 року від вибуху російської протипіхотної міни поруч із Палацом спорту, коли ми відзначали річницю нашої перемоги над з’їздом антимайданівських та проросійських сил 22 лютого попереднього 2014 року. Більше про події 22 лютого тут, вічна пам’ять загиблим героям.

Нагадаємо, що тоді ми зірвали з’їзд сепаратистів “Юго-Востока Украины” під керівництвом аж п’яти російських губернаторів. І в президії тоді сидів і сам Геннадій Кернес. Той з’їзд відбувався на проспекті Маршала Жукова (нині Петра Григоренка).

І саме зараз пан Кернес разом з іншими реваншистами пішов у наступ 8 травня 2019 року не на намет, а на всю Україну, налаштовуючи громадську думку проти патріотичних сил.

Потім він намагався приписом служб благоустрою прибрати намет — не вийшло. Подав до суду проти намету —програв. А 20 травня 2019 року, як раз за кілька годин до інавгурації нового президента, намет підпалили, —як гадаєте, із чиєї волі?

Докладніше: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1162553603923558&id=100005067883998
До того ж, основний підозрюваний у підпалі вже фігурував у справі щодо побиття громадського активіста, який розкривав «діла» Кернеса та його свити щодо махінацій із бюджетом.

Після цього вже 2 червня 2019 року Геннадій Кернес проводить з’їзд партії «поганих Ген» знов-таки в Палаці спорту на проспекті Петра Григоренка (колишн. Маршала Жукова). І це плювок у обличчя не лише харківським активістам, не лише друзям і родичам загиблих через теракт, а й усім нам — українцям. Зі слів у інформативному інтерв’ю theБабель: «Я (Кернес) весь час виступав проти цього намету. Я казав: у чому сенс цього намету, якщо він стоїть і нагадує людям про якусь війну, яку ми не чуємо і живемо під мирним небом». Більше цікавої інформації: https://thebabel.net/texts/31612-byla-lyubov-i-net-lyubvi-mer-harkova-gennadiy-kernes-o-byvshem-prezidente-mere-nyu-yorka-i-prosto-byvshey-bolshoe-intervyu
Тому ні, не дамо йому прибрати намет. Хочемо пригадати Ахметова з його заграванням із «руським миром», у результаті чого на Донбасі вже п’ять років триває війна. Не дамо жодного шансу планам «хутіна» здійснюватися далі. Зупинимо Кернеса в його ворожих діях. Нагадуємо, війна не скінчилася, як і антиукраїнські дії Кернеса. Намету стояти й розвиватись.

Зараз працюємо щодо підвищення його значення як інформаційного центру, не відмовляючись від збору допомоги. Так, кожної п’ятниці на наметі “ВСЕ ДЛЯ ПЕРЕМОГИ” діє кіноклуб “Нова Україна”.

Приходьте на наш захід 19 червня 2019 року у середу о 09:30 на майдан Конституції, 7 на сесію Харківської міськради.
Намету — так, Жукову — ні!

Посилання на захід:
https://www.facebook.com/events/427626204457884/permalink/431407210746450/?notif_t=feedback_reaction_generic&notif_id=1560754015862110

Слава Україні!

Борис Редін, Іван Діденко.