Слава Герою!!! Попель Андрій В’ячеславович
Народився в м. Харків..
93-я окрема механізована бригада.
Загинув 29-го серпня 2014 р під час виходу з Іловайського котла т.зв. “Зеленим коридором” на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка поруч зі ставком. Загинув разом з значною частиною бійців 93-ї механізованої бригади, які доки що не ідентифіковані.
Був ексгумований пошуковцями Місії “Евакуація-200” – “Чорний тюльпан” і впізнаний за експертизою ДНК. Перепохований 22 лютого 2015 р.
За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня…посмертно…
У своїй книзі “Військовий Щоденник” О. Мамалуй пише про свого побратима:
..”17 феврала 2015г.
Пришла черная весть: опознан Андрей Попель.
Он был санинструктором, снайперской винтовки у него не было, и мы до последнего надеялись, что Андрюха в плену. Что он выживет.
Ведь не снайпер же…
Даже в одном из ранних списков пленных, что публиковали сепары, был указан Андрей Вячеславович Попель.
Но нет. Андрюха погиб.
Пал смертью храбрых в бою за свободу и независимость нашей Родины.
Вечная память!
22 февраля 2015г.
А мы сегодня хоронили Андрюшу Попеля…
Пришло очень много людей: мама Андрея – учительница, их дом в частном секторе, рядом со школой. Вокруг живут несколько поколений ее учеников…
Было тяжко. В моей роте столько народу погибло, что уже успели зародиться традиции, как надо провожвть наших.
Самый большой и красивый венок – “Нашему брату от роты снайперов 93-й гвОМБр”. Салют из личного оружия вместе с автоматчиками. И вместе с горстью земли несколько снайперских патронов в могилу…”..
У Героя залишилася дружина Ольга Попель і підростає син.
Ми всі в боргу перед ними!
Ніколи не забувайте про це!