Два роки минуло як у Харкові російські спецслужби в черговий раз затівали щось погане. Сонячного дня 27 травня 2014 року йшла на стадіон ходою колона Ультрас. Видовище було незабутнє, попереду хлопці з плакатом “ЄДИНА УКРАЇНА”, величезна кількість людей, море прапорів, пітарди та кольорові дими. Коли вже голова колони підійшла майже до стадіона носіі колорадських стрічок та російських прапорців спробували відрізати хвіст колони та побити хлопців.

Хлопці відреагували миттево, наздогнали та не дали розігратися нападникам і зупинили їх кривавий сценарій, що зберегло Харків від подій на кшталт 2 травня в Одесі. Але декому дуже дісталось. Вулиця Плеханівська, від готелю “Старт” до перехрестя з проспектом Гагаріна де відбувся бій, була закидана камнями та місцями на дорозі лежали закривавлені тіла яким медики надавали допомогу. Була розбита якась червона машина на якій приїхали любителі руського міра.

Деякі представники руського міра на моїх очах хотіли побити якусь жіночку, вони в десятерьох колом оточили її та почали штовхати викрикуючі якусь сепарську маячню та відібрати фотоапарат. Якщо я правильно запам’ятав їх було десь семеро жінок, троє хлопців. Я підійшов, встав в те коло та за плечі витяг її звідти, їм сказав що вона піде зі мною. Це спрацювало. Після цього вивів її за кордон міліції, вона від мене швидко побігла, я її ніколи більше не бачив.

Від усіх тих подій у мене залишилось враження що представники руського міра хотіли кудись завести ультрас, але ті їх наздогнали раніше.
Про це також є в спогадах Володимира Чистиліна.

Всеж таки картинка для рашаТВ була зроблена – типа злобніє націкі побілі благородних антифашистов…

Начебто одні події, а який різний ракурс, іхній погляд явно не для мене.

До речі, саме 27 квітня 2014 у Луганську було проголошено ЛНР, а у нашому Харкові сепратисти отримали достойну відсіч.
Ультрасам низький уклін.

Слава Україні!
Героям Слава!