Виставка «Іван ГЕЛЬ: мій народ нездоланний!» виготовлена з нагоди 80-річчя дисидента, публіциста, одного із засновників Української Гельсінської Спілки, колишнього радянського політв’язня Івана Геля.

Автори: заступниця директора Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Вікторія Садова та молодший науковий співробітник Науково-дослідного інституту українознавства Михайло Галущак.

Виставка складається із десяти банерів (розм. 1,3 х 0,8 м) зі світлинами з різних періодів життя Івана Геля. Укладена із тих світлин, які перебувають у колекції Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького», куди їх передала дружина дисидента п. Марія.

Мета цієї виставки – показати неперервність боротьби за Україну, яка тривала не лише у першій половині минулого століття. У другій половині ХХ ст. від зброї українці перейшли до слова. Тоді методи і умови боротьби у дечому були важчими, але українці не здавалися і продовжували.

На представлених банерах, зокрема, можна побачити фото 1961 р., коли Іван Гель їхав з друзями до Канева до пам’ятника Тарасу Шевченку. Туди він таємно привіз сплетений терновий вінок Це був перший вчинок громадянського чину Івана Геля, котрий ніколи не називав себе дисидентом. Казав, що є українським націоналістом. Під час першого арешту перебував під слідством у тюрмі на Лонцького… Виставка і розповідає про те, як І.Гель розповсюджував самвидавний журнал «Український вісник». Розповідає про 100-денне голодування Геля, яке він витримав, незважаючи на те, що його примусово годували через зонд. Тут можна побачити і світлини із таборів – Іван Андрійович перейшов Мордовські, Уральські табори. Є фото і 1980-их, 1990-их років.
Цитати

«Іван Андрійович Гель створив собі нерукотворний пам’ятник – те, що УГКЦ вийшла з підпілля, і дві книжки «Грані культури» і «Виклик системі». Якби не було Івана Геля, то не було б Ірини Калинець, Ігоря Калинця, Ярослава Дашкевича, не було б у Львові такого музею як «Тюрма на Лонцького». Тобто, усі його добрі справи стоять йому нерукотворними пам’ятниками», – Вікторія Садова.

«Те, що зробив Іван Гель для виходу із підпілля УГКЦ, це фантастика. Цього ми не забудемо. Ми вдячні йому за нескорену, величну працю», – Ігор Калинець.

«Іван Гель недооцінений в українській історії. Однак, він зробив кілька дуже знакових речей. Перша річ – це «Грані культури». Вони були надзвичайно важливими, адже стали відповіддю на моральну капітуляцію Івана Дзюби в інтересах радянського імперського режиму. Ця книжка перекладена англійською мовою. А це важливий момент, який показує, що в українців є лідери, які готові боротися за Україну, які не капітулюють. Другий знаковий момент був під час виходу церкви з підпілля – служіння 17 вересня 1989 року. Фактично уся відповідальність цієї події лежала на Іванові Гелю. Якби щось трапилося, то б він за все відповідав. Ця подія показала, що нас багато. Багато тих, які хочуть іншої України, а не тої, про яку говорять з Кремля», – Ярослав Сватко.

Виставку відкрито на стендах намету ВСЕ ДЛЯ ПЕРЕМОГИ у п’ятницю, 24.11.2017 р. о 14:00.