18 листопада 2016 року о 17:00 за адресою вулиця Багалія буд. 6, у Харківському ЛітМузеї відкривається виставка «Мустафа Джемілєв і українські шістдесятники: солідарна боротьба за спільну свободу». Показ виставки триватиме до 20 грудня 2016 року.

Виставку організовано з ініціативи кримської групи харківського Євромайдану та особисто Олени Абіюк.
Матеріали по Мустафі Джемілєву надані Instytutem Polskim w Kijowie.
Матеріали по шістдесятникам підготовлені ЛітМузеєм.
Інформаційна та інша підтримка ГО “Інформаційно-аналітичний центр Євро Харків”

Опис події від ЛітМузею

Сьогодні питання політичної нації
для українських громадян
знову стало вкрай актуальним.
Яку відповідь ми знайдемо
на це питання сьогодні?

Лідер кримських татар Мустафа Джемілєв став першим лауреатом Премії Солідарності ім.Леха Валенси, яку він отримав від президента Броніслава Коморовського 3 червня 2014 року.

«Присудження премії Мустафі Джемілєву польською державою стало символічним жестом визнання його боротьби за права свого народу у Криму та послідовної праці у сфері демократичного будування та поваги прав людини у світі».

Перші дії репресивної радянської машини Мустафа Джемілєв відчув на собі у піврічному віці, коли у 1944 році кримських татар було депортовано з Криму, перший судовий вирок отримав у 1966 році в Узбекистані. В Україні в той час тривала перша хвиля арештів української інтелігенції, що згодом буде названа «першим покосом» українського руху опору 1960-х – 1980-х років.

Для України в цей період широко актуалізується питання національної свободи. Наприкінці 1965 року український літературознавець Іван Дзюба пише знакову роботу «Інтернаціоналізм чи русифікація?», в якій переконливо доводить великодержавний шовінізм радянської національно-культурної політики: «А от ті. хто сьогодні сповідує подібне – поглинення багатьох націй “зразковою російською”, – ті звуть це… марксизмом і комунізмом! […] Скажете, що сьогодні ніхто не проповідує поглинення націй, але – “злиття, зближення”. […] Подивіться, як це “зближення” виглядає на практиці, і побачите те саме “поглинення”».

Зближення захисника прав кримських татар з українськими шістдесятниками відбулось у 1969 році, коли Мустафа Джемілєв разом із харків’янином Генріхом Алтуняном, киянином Леонідом Плющем увійшов до інтернаціональної Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР, створеної у Москві з ініціативи Петра Якіра та Віктора Красіна. У тому ж році Джемілєв знову був заарештований у одній справі з іншим українцем, генерал-майором Петром Григоренком, який виступив на захист прав кримськотатарського народу.

Із В’ячеславом Чорноволом Мустафа Джемілєв розпочав спілкування на початку 1980-х років, під час заслання в Якутії. На межі 1980-х – 1990-х років, коли кримські татари почали повертатись на Кримський півострів, а проект побудови національної автономії набув реальних рис, – відбулось зближення двох політиків – українського і кримськотатарського. Кримські татари підтримали політику В’ячеслава Чорновола і Народного Руху України. Так, на початках формування Незалежної української держави видавалось можливим об’єднання багатоетнічного населення України в єдину українську політичну націю на транснаціональних засадах.

На виставці через фотокартки та життєві історії представлено важкий шлях повернення Мустафи Джемілєва до Криму і новий початок його боротьби у 2014 році за анексовану Батьківщину. Сьогодні питання політичної нації для українських громадян знову стало вкрай актуальним. Яку відповідь ми знайдемо на це питання сьогодні?

Сучасні політичні репресії з боку Росії примушують повернутись також до досвіду часів українського руху опору 1960-х – 1980-х років, з його відстоюванням національних прав і людської гідності, коли мистецтво стало в авангарді політичної думки. На виставці представлені матеріали, що демонструють боротьбу українців проти радянської системи у 1960-х – 1980-х роках, як от: мікротексти, написані в радянських тюрмах, самвидав і «тамвидав», таборова поезія тощо. Можливо, те, що сталось 50 років тому, дасть матеріали для кращого розуміння сьогодення.