Голові комітету Верховної Ради України
з питань національної безпеки і оборони
Пашинському Сергію Володимировичу

Звернення Координаційної Ради
Харківського Євромайдану
про проекти законів про саботаж та колабораціонізм

Шановний Сергій Валентинович!

Розв’язана Російською Федерацією гібридна війна проти України передбачає не тільки мілітарну, економічну та інформаційну складову, а й підрив віри у владу і саму державність України силами законсервованих своїх агентів всередині самої України. Це стосується всіх сторін функціонування державного механізму.

Можна навести тисячі фактів таких дій. Це спостерігається від бездіяльності посадових і службових осіб щодо торгівлі контрафактними і контрабандними тютюновими виробами по всій Україні і саботажу реформ, від ігнорування подання правдивої інформації про збройну агресію РФ проти України в національно-патріотичному вихованні молоді, до відвертої пропаганди ідеології Русского міра, як це, наприклад, відбувається прямо в ці дні на території НТУ „ХПІ”  у місті Харкові, де російська продюсерська компанія “Star Media” за участі російських акторів, які включені в список „Миротворця”, із залученням української студентської молоді в масових сценах, знімає пропагандистський фільм, про певні епізоди другої світової війни на території Києва та Харкова, проводячи, тим самим, ідеологічні елемент про „єдиний народ”, „спільну історичну пам’ять”, формуючи непритаманний Харкові образ „бандитського русскаязичного міста” .

Коордрада Харківського Євромайдану вважає, що такі дії (бездіяльність) здійснюють вплив на масову свідомість, провокують невдоволення та соціальні протести громадян, деморалізують суспільство і не тільки створюють загрозу обороноздатності країни, а й заохочують ворога до дій. Обороноздатність держави визначається його мобілізаційними можливостями, складом і бойовими можливостями, кількістю і якістю озброєнь, морально-духовним настроєм народу. Тобто, обороноздатність держави – це комплексне питання і охоплює всі сторони життя в державі.

Певні дії посадових та службових осіб, окремих громадян можна кваліфікувати як саботаж, колабораціонізм чи шкідництво. При цьому, під впливом таких дій (бездіяльності), люди втрачають віру у владу, у шлях, який вибрала Україна після подій на Майдані 2013-2014 років. Одночасно, провокуючи громадян до невдоволення своїм життям та соціальних протестів.

Чинний Кримінальний кодекс України не має такої статті, як „саботаж”, „колабораціонізм”, „шкідництво”, а 367 стаття Кримінального кодексу України „Службова недбалість” та інші статті Кримінального кодексу України в умовах війни не відповідають реальним викликам, перед якими стоїть Україна і українське суспільство.

Кримінальний кодекс Української РСР 1960 року не містив такого терміну, як „саботаж”, але була стаття 61 кодексу 1960 року „Шкідництво” (Стаття  61 виключена на підставі Закону N 2468-12 від 17.06.92), яка визначала „Шкідництво, як „Дія або бездіяльність,  спрямована до підриву  промисловості, транспорту, сільського господарства,  грошової системи,  торгівлі або інших галузей народного господарства,  а так  само  діяльності державних органів  чи  громадських  організацій з метою ослаблення Радянської держави,  якщо це діяння вчинено  шляхом  використання державних чи  громадських  підприємств,  установ,  організацій або шляхом протидіяння їх нормальній роботі”.

 Санкція за цією статтею передбачала позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна і з засланням на строк до п’яти років чи без такого. І слід звернути увагу, що ця стаття існувала в мирний час. Для існування цієї статті в Кримінальному кодексі не потрібно було ні воєнного стану, ні самої війни.

Звичайно, що ейфорія від безкровно отриманої незалежності в 1990 році сприяла тому, що в той період намагались якомога швидше позбавитись „радянського” минулого і вилучили цю статтю із Кримінального кодексу. Результат цього недалекоглядного кроку ми спостерігаємо вже три з половиною роки і за це сплатили своїм життя десятки тисяч українців.

Питання повернення до такого інституту, як „саботаж” вже піднімалось раніше. В 2015 році за ініціативою групи народних депутатів, а саме, Пашинського С. В. та інших, вносився законопроект „Про внесення змін до деяких законодавчих актів  України (щодо посилення відповідальності за послаблення обороноздатності України)”. Законопроектом передбачалось, доповнити до Розділу 1 особливої частини „Злочини проти основ національної безпеки України” Кримінального кодексу України додаткову статтю 113-1 „Саботаж”.

Закон «Про оборону України» від 06.12.1991 N 1932-XII „Обороноздатність держави” визначає як „здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов для його реалізації”. Елементи саботажу можна спостерігати в багатьох галузях економічного, культурного і політичного життя України.

Також, до цього часу не прийнято рішення щодо проекту закону №6170 „Про заборону колабораціонізму”, який подано народним депутатом Ігорем Лапіним. Слід нагадати, що у проекті закону про гарантії прав та свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях АРК та міста Севастополь  була стаття, що передбачала покарання за колабораціонізм – співпрацю з владою країни-агресора у Криму. Однак за наполяганням правозахисників під час ухвалення закону у квітні 2014-го року ця стаття із проекту була вилучена. Можливо, що вилучення цієї статті в 2014 році пояснюється тим, що тоді ніхто не очікував, що війна затягнеться на роки, а кількість жертв буде нараховувати десятки тисяч українців.

Законопроекти не пройшли, оскільки певні комітети ВР „зважають на важку економічну ситуацію у нашій державі” то ж „прийняття зазначеного законопроекту є передчасними”, також. „мають невизначену термінологію”, хоча і „не суперечать положенням Конституції України”. Також, є посилання на те, що діюче законодавство має достатньо механізмів для боротьби із саботажем, шкідництвом та колабораціонізмом. Проте, ми вважаємо, що таке твердження є хибним, оскільки вони виписані для мирного часу і не враховують те, що йде війна, яка буде продовжуватись до того часу, доки ідеологія  “Русского міра” не буде засуджена міжнародним трибуналом.

Гібридна агресія РФ незвична, інформаційна складова превалює над мілітарною і, за таких умов, дії чи бездіяльність посадових чи службових осіб з невиконання або неналежного виконання, аж до спотворення, приписів влади, але наслідком яких є невдоволення громадян аж до громадських протистоянь та конфліктів і, як результат, до погіршення мобілізаційної готовності та підриву морально-духовного настрою народу, потрібно розглядати не інакше, як саботаж, колабораціонізм, шкідництво.

Ми вимагаємо повернутись до розгляду проектів законів щодо доповнення Кримінального кодексу України статтями „Саботаж”, „Про заборону колабораціонізму”. Звичайно, що новели цих законів повинні бути доопрацьовані та враховувати специфіку і особливості сучасної війни гібридного типу, охоплювати всі явища, які наносять шкоду обороноздатності країни. І це стосується не тільки ВПК, а й інших галузей, не тільки окупованих територій, а й материкової частини України. Можливо, що в умовах гібридної агресії ці закони також повинні мати гібридний характер, але так далі продовжуватись не може. Війна не закінчилась, а бездіяльність тільки створює умови для її продовження.

23.11.2017

Коордрада Харківського Євромайдану

Підписано співкоординаторами  Харківського Євромайдану:

Ігор Рассоха
Віталій Тропачов
Сурен Кочарян
Ярина Чаговець
Марина Полякова
Вікторія Склярова
Тетяна Чаговець
Борис Редін
Андрій Безуглий

Надіслано 26.11.2017

Надійшла відповідь (розміщено на цій сторінці 08.01.2018 р.):