Прощання з Андрієм Бутильським (27.02.2018)

2018-02-27-Прощання з Андрієм Бутильським

Андрій Бутильський. Його доля – путь ВОЇНА.

“Айдар”, 92 бригада, “Грузинський легіон”, 54 бригада
Андрій Бутильський – позивной- “Щелкун” – загинув у п’ятницю 23.02.2018 року. Снайпер нещодавно, 7 січня 1969 року зустрів свої 49 років.

Наш гарний друг, наш побратим, наше сонечко.
Завжди жартував, завжди позитивний, завжди усміхнений.
Наш герой.
Переніс дуже багато операцій в нашому шпиталі, мав тяжкі контузії, але завжди в сторою.

Вічна пам’ять тобі ДРУЖЕ!Спи спокійно!

Поховання 27.02.2018 року у вівторок:
з 11-00 до 12-00 збір біля намету “Все для перемоги” площа Свободи, автобуси на цвинтарь.
12-00 виїзд з площі Свободи
13-00 поховання 18 цвинтарь (дорога на Безлюдівку) проспект. Гагаріна, 362 (за епіцентром) “Алея Слави”
15-00 поминальний обід у “Центрі соціально психологічної реабілітації воїнів АТО, членів їх родин, родин загиблих, зниклих безвісті та волонтерів” – УЛЮБЛЕНЕ МІСЦЕ ВІДПОЧИНКУ АНДРІЯ.

СМЕРТЬ СОЛДАТА

ДИВІТЬСЯ, ДИВІТЬСЯ УВАЖНО І ДУМАЙТЕ, В ЯКОМУ МИ СВІТІ ЖИВЕМО

Харків´янин Андрій Бутильський , позивний «Щелкун», воюював на російсько-українській війні майже з перших днів. Він снайпер, багато разів був поранений, контужений. Мало хто має таку «честь», бути особистим ворогом російських десантників, захисників всраного «русського мира», бо кошмарив їх Андрюха добряче. Якось, в одній із відпусток до рідного міста, на «Щелкуна» був підлий напад, – підкравшись із за спини вдарили металевою арматурою по голові. Та падаючи, Андрій встиг вдарити нападника ножем, при цьому зловчився зателефонувати своїм побратимам. Одим словом, піднялись айдарівці, і пригрозились, що розберуть поліцейський відділок на цеглини, відбили Андрія…

А сьогодні , мого доброго товариша, вже немає на цьому світі, вчора ми поховали нашого снайпера…

Юрій Ворошилов
Фото автора

“СТАХ”:ВІН (щелкун) БУВ СНАЙПЕРОМ ВІД БОГА
Дуже потрібна матеріальна допомога :
Приват; – Бутильська Лідія Іванівна ( мама )
5168 7551 1169 1503

Андрея с нами больше нет …
Он прошёл очень тяжёлый путь, был НЕОДНОКРАТНО РАНЕН , но каждый раз возвращался в строй .
Его судьба — путь ВОИНА.
Снайпер от Бога. Можно много говорить , что немногим на плечи легли такие испытания.
Вечная и светлая память Андрею !!!

Андрій Бутильський, снайпер батальйону “Айдар”, 92 та 54 бригади. Загинув на фронтах Національно-Визвольної Війни 25.02.2018.

У нього були поранення, були контузії, але він долав ці труднощі війни зберігаючи віру у нашу перемогу.

Спочивай з миром, Герой! Вічна Слава Тобі!

Харківщина в жалобі…
Завтра, у вівторок 27 лютого в м.Харків проводжатимуть в останню путь бійця-добровольця, айдарівця Андрія Бутильського.
Об 11:00 на площі Свободи будуть автобуси на цвинтар. Збір біля намету “Все для перемоги”.
Прощання і похорон відбудеться о 12:00 на “Алеї Слави” 18-го кладовища (дорога на Безлюдівку, проспект Гагаріна 362, за епіцентром)
О 14:00 поминальний обід у “Центрі соціально-психологічної реабілітації воїнів АТО”
Харків’яни приходьте вшанувати Воїна!
Андрій Бутильський загинув на Світлодарській дузі 23 лютого 2018. Нещодавно йому виповнилось 49 років
Світла пам’ять і вічна слава Герою! Щирі співчуття рідним і близьким…

Сержант Бутильський Андрій Андрійович (позивний Щелкун) народився 7 січня 1969 р. на Донбасі. в м. Макеєвка. Виріс і мешкав у Харкові, де закінчив школу №128. Займався спортом, був чемпіоном України з біатлону. До війни займався підприємницькою діяльністю.
Коли розпочалася російська агресія, Андрій, як син генерала, міг би відсидітись за батьковою спиною. Але він продав свій бізнес, купив зброю і пішов добровольцем на фронт. Рятував та захищав жінок і дітей в Луганському аеропорту. З травня 2014 воював в батальйоні “Айдар”. Там отримав перші поранення. Потім була 92 бригада, батальйон “Київська Русь”, 54 бригада.
Андрій був снайпером від Бога, а його долею став путь Воїна. За відвагу та героїзм, проявлені ним у боротьбі з ворогом, був нагороджений державними та волонтерськими нагородами. Нещодавно був номінований на Народного Героя України.
Життєвий та бойовий шлях Андрія Бутильського був складним і важким, не багатьом людям випадають такі випробування… Андрій неодноразово був поранений, переніс дуже багато операцій, мав тяжкі контузії, але завжди повертався в стрій. Велетенська сила духу та
мрія про перемогу допомагали йому вистояти і не зламатися. Попри все він завжди залишався позитивним, усміхався та жартував, підтримував своїм прикладом інших. Андрій був надійним і вірним другом, та справжнім патріотом.
Він прожив своє життя не даремно і зробив для України все, що міг.
Вклонімося Герою…

Тетяна Барвінська

Воїн, снайпер, друже, “Щелкун” Андрій Бутильський. Скільки він перелускав ворогів – одному богу відомо, мабудь більше від будь-кого у цій війні. Немає більше Андрія. Тільки Пам’ять залишається назавжди, її не стерти. Ці фото з його архіву. Світла пам’ять. Герої не вмирають.

23 лютого 2018 року у зоні АТО загинув снайпер батальйону “Айдар”.
Про це повідомляють на сторінці спільноти “Сестра милосердя АТО” у Facebook.
“Айдар”, 92 бригада, “Грузинський легіон”, 54 бригада. Андрій Бутильський – позивний – “Щелкун” – загинув у п’ятницю. Снайпер від бога. Наш гарний друг, наш побратим, наше сонечко. Завжди жартував, завжди позитивний, завжди усміхнений. Наш герой”, – написали волонтери на сторінці. Вічна память!

Якби я була художником, я б намалювала з цього фото портрет у дусі Ренесансу…

“Сержант Бутильський Андрій Андрійович (позивний Щелкун) народився 7 січня 1969 р. на Донбасі. в м. Макіївка. Виріс і мешкав у Харкові, де закінчив школу №128. Займався спортом, був чемпіоном України з біатлону. До війни займався підприємницькою діяльністю.
Коли розпочалася російська агресія, Андрій, як син генерала, міг би відсидітись за батьковою спиною. Але він продав свій бізнес, купив зброю і пішов добровольцем на фронт. Рятував та захищав жінок і дітей в Луганському аеропорту. З травня 2014 воював в батальйоні “Айдар”. Там отримав перші поранення. Потім була 92 бригада, батальйон “Київська Русь”, 54 бригада.
Андрій був снайпером від Бога, а його долею став путь Воїна. За відвагу та героїзм, проявлені ним у боротьбі з ворогом, був нагороджений державними та волонтерськими нагородами. Нещодавно був номінований на Народного Героя України.
Життєвий та бойовий шлях Андрія Бутильського був складним і важким, не багатьом людям випадають такі випробування… Андрій неодноразово був поранений, переніс дуже багато операцій, мав тяжкі контузії, але завжди повертався в стрій. Велетенська сила духу та мрія про перемогу допомагали йому вистояти і не зламатися. Попри все він завжди залишався позитивним, усміхався та жартував, підтримував своїм прикладом інших. Андрій був надійним і вірним другом, та справжнім патріотом.
Андрій Бутильський загинув на Світлодарській дузі 23 лютого 2018. Нещодавно йому виповнилось 49 років
Він прожив своє життя не даремно і зробив для України все, що міг.”

Вічная пам’ять.

Я даже не поверила… Ты просто не мог погибнуть… Ты же гад… Я так хотела набить тебе морду за то, что ты обманул меня, сбежал с лечения тогда и набухался, невыходя три дня на связь…
Первый прицел, привезенный Дикими Волонтерами в Айдар был для тебя…
Несколько недель назад я видела твои фото в ленте на награждении тебя Народным Героем Украины… И вот уже во вторник твой похорон… Какой-то дурной сон… Щелкун… Ты навсегда наш Айдаровец…

Андрюха! Ну как же так? Ещё недавно я тебя поздравляла!… Сенсей ты первый кто дал мне в руки СВД! Ты научил меня всему! А теперь тебя нет…. Не могу поверить… У меня осталась только форма которую ты подарил мне и воспоминания… Герои не умирают! До встречи!…

Герою слава!

comments powered by HyperComments